МКХ‑11: оновлений погляд на типологію хвороб

Із 1 січня 2022 року року після погод­жен­ня з усіма країнами Всесвітньої організації охорони здоров’я набула чинності одинадцята редакція Міжнародної класифікації хвороб. Її видання містить найбільш повний і систематизований перелік відомих та визнаних доказовою медициною хвороб і станів, яким користуються медичні працівники, страхові компанії, а також застосовують по всьому світу у системі охорони здоров’я для прийняття відповідних рішень.

Розробка Міжнародної класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11) тривала понад десять років. До її укладання було залучено безпрецедентну кількість працівників охорони здоров’я, які ­брали участь у спільних нарадах і висували свої пропозиції. ­У ній ­взяли участь понад 300 фахівців із 55 ­країн, які розглянули 10 тис. додаткових пропозицій з усього ­світу. МКХ-11 — науково обґрун­то­ваний продукт, що відображає сучасне здоров’я і ­медичну практику та є значним кроком уперед порівняно з більш ранніми редакціями. Вона ­вперше вийшла в елект­ронному вигляді та має зручний для корис­тування формат, забезпечуючи доступ до 17 тис. діагностичних кате­горій із понад 100 тис. тер­мінів медичного діагностичного вказівника. Алгоритм ­пошуку з ­урахуванням індексу інтерпретує понад 1,6 млн термінів. Важливо згадати, що МКХ-11 призначена для встановлення діаг­нозів.

Ключові зміни в МКХ-11

«Ключовим принципом цього перегляду стало спрощення структури кодів і електронного інструментарію: тобто фахівці охорони здоров’я зможуть легше і вичерпніше реєструвати різні хвороби», — зазначає д-р Роберт Якоб, керівник групи Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) із класифікацій, терміно­логії та стан­дартів.

За словами д-ра Лубна Аль-Ансарі, помічника Генерального директора з метрики і статистичних вимірів, «МКХ — наріжний камінь медико-­санітарної інформації, і в МКХ-11 представлено оновлений погляд на типологію хвороб».

У новому виданні вперше ігрову залежність — gaming disorder — класифіковано як психічний розлад. Цей розлад характеризують як поведінкову залежність від азартних ігор — онлайн і оффлайн. Фахівці зможуть його діаг­ностувати, якщо буде виявлено порушення в особистій, сімейній, соціальній поведінці, які спостерігаються щонайменше впродовж 12 місяців.

Зокрема, у МКХ-11 ­цілий розділ присвячено сексуальному здоров’ю. Це ­також ново­введення. До МКХ-11 ­також увійшли нові розділи, які ­стосуються альтернативної медицини, зокрема легше ­обчислювати ­статистичні дані щодо хвороб та станів, ­поняття про які виникли ще за ­часів стародавньої китайської медицини та ­сьогодні широко ­використовують у Китаї, Японії, Кореї та інших країнах світу.

Змінено підходи до класифікації ­інсульту: ­тепер це захворювання мозку, а не системи кровообігу. ­Уточнено специфічні симптоми для діагностування ­посттравматичного стресового розладу (ПТСР) і додано ­комплекс­ний ПТСР. Введено спеціальні коди щодо антибіотикорезистентності, що допоможе точніше визначати ефективність ­ліків. Антибіотикорезистентність нині є серйозною проб­лемою, яку, на думку експертів, ­потрібно контролювати ­державі, ­лікарям та пацієнтам.

МКХ-11 має явний спосіб маркування кодів, які посткоординовані для опису одного ­стану, що називається кластерним кодуванням. Це нова функція МКХ-11, яка дає можливість у разі потреби пов’язувати основні діагностичні поняття (тобто поняття основ­ного коду) і/або додавати клінічні поняття, відображені в додаткових кодах, до основних понять основного коду. Здатність до клас­теризації, властива МКХ-11, є одним із суттєвих змін ­порівняно з МКХ-10. І ВООЗ наголошує, що, можливо, у версії МКХ-12 немає необхідності, ­оскільки МКХ-11 є всеосяжною і легко розширюється.

Розлад уникнення / обмеження споживання їжі

Як зазначив на своїй сторінці у Facebook завідувач відділу психічних розладів дітей та підлітків Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства ­охорони здоров’я України» Ігор Марценковський, у МКХ-11 започатковано нову дiaгностичну категорiю — розлад уникнення / обмеження споживання їжі (ARFID), розроблено дiагностичнi ­iнструментарiї й терапевтичнi стратегiї. Визначальною може бути корекцiя перцепторних (сенсорних) порушень. Розлад виявився не таким уже i рiдкiсним, із високим ­рiвнем коморбiдностi з розладами аутистичного спектра (РАС), зокрема високофункцiональними.

ARFID характеризується недостатнім харчуванням або споживанням калорій, що призводить до ненавмисної втрати ваги, дефіциту поживних речовин, зумовлюючи залежність та/або значні психосоціальні порушення. ­Дебютує цей розлад зазвичай у немовлят або в дітей ­віком 8–13 років, зумовлюючи втрату ваги, зниження темпів росту, труднощі у соціальному житті та відвідуваності школи (Sharp et al., 2017). У пацієнтів віком 8–13 років, як зазначають дослідники, ARFID переважно коморбідний із РАС, розумовою відсталістю, генералізованим тривожним розладом (ГТР). Зокрема, вивчення ­поширеності ARFID за допомогою ­опитувальника в початковій школі серед дітей віком 8–13 років у Швейцарії підтвердило, що 3,2 % відповідають діагностичним критеріям ARFID (Kurz et al., 2015). Серед дітей і ­підлітків, які проходять стаціонарне ліку­вання розладів ­харчової поведінки (РХП), ARFID діаг­ностують від 7,2 до 22,5 % випадків (Kurz etal., 2020).

Дані про поширеність ARFID серед дітей і підлітків, які проходять стаціонарне лікування РХП, дещо ­різняться. Так, в одних дослід­жен­нях ідеться про кількість таких осіб, яка сягає від 1,5 до 23 %, натомість в інших — до 14 % (Katzman etal., 2019; Fisher etal., 2014).

У психіатричному стаціонарі ARFID у дітей фіксують у 5–13 % випадків (Spicer et al., 2019). Серед пацієнтів із РХП ARFID виявляють у 7,2–17,4 % (Fisher etal., 2014; Norriset al., 2014), а у тих, хто лікується в денному стаціо­нарі — до 22,5 % (Nicely et al., 2014).

Як наголошують ­дослідники, діти та підлітки з ARFID за соціально-­демо­графічними та клінічними характеристиками відрізняються від тих, хто страждає на нервову анорексію та нервову булімію. Зокрема, у них менша вага, довша тривалість хвороби та велика ймовірність виникнення супутніх сома­тичних ускладнень і психічних розладів.

Основні симптоми та чинники ризику розладу

Симптоми ARFID різноманітні: труднощі з перетравленням окремих продуктів, відмова від їжі певних кольорів або текстур, вживання тільки дуже маленьких порцій, брак апетиту або страх вживати їжу після нападу ­ядухи чи ­блювання. Оскільки ARFID охоплює низку ­різних ­типів труднощів, які призводять до відмови або ­обмеження прийому їжі, ­існує широкий спектр можливих ознак і симптомів, не всі з яких обов’язково мають ­виникати в кожного пацієнта. До чинників ризику ARFID належить низка біологічних, психо­логічних і ­соціокультурних проб­лем.

Серед можливих ознак ARFID виокремлюють:

• Вживання певного асортименту продуктів, але загалом набагато меншої кількості їжі, ніж необхідно для ­підтримки здоров’я.
• Важке розпізнавання ознак голоду.
• Почуття ситості вже після кількох ковтків і намагання щосили з’їсти трохи більше.
• Перебування за процесом вживання їжі довгий час із переконанням, що це «робота».
• Повне пропускання приймання їжі, особливо коли зайнятий чимось іншим.
• Чутливість до деяких аспектів певних продуктів харчування, як-от текстура, запах або температура.
• Вибагливість до харчів.
• Постійне вживання одних і тих самих страв.
• Вживання чогось відмінного від усіх інших.
• Споживання лише продуктів одного кольору.
• Уникання громадських заходів, де може бути їжа.
• Відчуття неспокою під час їди, дуже ретельне пере­жовування, часте відкушування і ковтання замаленькими порціями тощо.
• Втрата ваги (або брак прибавки ваги у дітей).
• Розвиток дефіциту поживних речовин, наприклад анемії через нестачу заліза в раціоні.
• Потреба вживати добавки для того, щоб ­задовольнити нормальні потреби в харчуванні та енергії (APA, 2013).

Дуже важливо визнати, що в особи, яка потерпає від ARFID, може бути одна або кілька зі згаданих причин уникнення або ­обмеження їжі. Експерти наголошують, що ARFID може виглядати доволі ­різноманітно в ­кожного пацієнта порівняно з іншим. ­Іноді згаданий розлад називають «парасольковим» термі­ном, ­оскільки він приховує низку різних типів складності. Проте всі, у кого розвивається ARFID, мають загальну основну рису — уникнення або обмеження їжі з ­погляду загальної кількості, діапазону з’їдених продуктів або того й іншого. ­Крім того, може розвинутись серйозна втрата ваги або дефіцит поживних речовин, що потребуватиме негайного ­лікування. Також важливе залучення батьків до процесу надання ­допомоги. В окремих випадках може бути рекомендований період ­годування ­через зонд, якщо фізичний ризик ­оцінюється як вкрай високий. Через обмеження в продуктах, такі пацієнти ­час­то відчувають значні труднощі ­вдома, у навчальному закладі, на роботі та в ­компанії друзів. Їхній настрій та ­повсякденна діяльність можуть бути ­порушені. ­Більшість осіб із ARFID зазнають труднощів із виходом на вулицю або перебуванням у відпустці, що негативно позначається на соціальній активності. Вони важко заводять нових друзів або встанов­люють близькі стосунки.

Сьогодні бракує чітких рекомендацій із психофар­мако­терапії при ARFID. Головною метою втручання є відновлення здорової ваги та зниження рівня ди­стресу та ­тривоги, пов’язаних із вживанням їжі (Thomas etal., 2014). Національна служба охорони здоров’я Великої Британії ­визнала ARFID новим діагнозом (NHS, 2013).

Нині необхідне подальше вивчення ARFID, пов’яза­ного з прийманням їжі та його коморбідності з ­психічними порушеннями, для ­вироблення оптимальних підходів до лікування пацієнтів зі згаданим розладом.

Підготувала Лариса Мартинова

За матеріалами сайтів: www.icd.who.int; www.beateatingdisorders.org.uk