Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися-
МКХ‑11: оновлений погляд на типологію хвороб
-
Дебати в неврології: обмін думками з актуальних клінічних питань
-
Психіатрична коморбідність епілепсії (дискусія про інтеріктальний дисфоричний розлад)
-
Нові можливості традиційної фармакотерапії при нейродегенеративних та нейросудинних захворюваннях
-
Клінічний підхід до фармакотерапії пацієнтів із розладами особистості
-
Патерни агресивної поведінки у дітей і підлітків: сучасні дефініції та діагностичні категорії
-
Комбінована терапія у пацієнтів зі спінальною м’язовою атрофією першого типу
-
Розділ:
МКХ‑11: оновлений погляд на типологію хвороб
Зміст статті:
- Ключові зміни в МКХ-11
- Розлад уникнення / обмеження споживання їжі
- Основні симптоми та чинники ризику розладу
Із 1 січня 2022 року року після погодження з усіма країнами Всесвітньої організації охорони здоров’я набула чинності одинадцята редакція Міжнародної класифікації хвороб. Її видання містить найбільш повний і систематизований перелік відомих та визнаних доказовою медициною хвороб і станів, яким користуються медичні працівники, страхові компанії, а також застосовують по всьому світу у системі охорони здоров’я для прийняття відповідних рішень.
Розробка Міжнародної класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11) тривала понад десять років. До її укладання було залучено безпрецедентну кількість працівників охорони здоров’я, які брали участь у спільних нарадах і висували свої пропозиції. У ній взяли участь понад 300 фахівців із 55 країн, які розглянули 10 тис. додаткових пропозицій з усього світу. МКХ-11 — науково обґрунтований продукт, що відображає сучасне здоров’я і медичну практику та є значним кроком уперед порівняно з більш ранніми редакціями. Вона вперше вийшла в електронному вигляді та має зручний для користування формат, забезпечуючи доступ до 17 тис. діагностичних категорій із понад 100 тис. термінів медичного діагностичного вказівника. Алгоритм пошуку з урахуванням індексу інтерпретує понад 1,6 млн термінів. Важливо згадати, що МКХ-11 призначена для встановлення діагнозів.
Ключові зміни в МКХ-11
вгору«Ключовим принципом цього перегляду стало спрощення структури кодів і електронного інструментарію: тобто фахівці охорони здоров’я зможуть легше і вичерпніше реєструвати різні хвороби», — зазначає д-р Роберт Якоб, керівник групи Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) із класифікацій, термінології та стандартів.
За словами д-ра Лубна Аль-Ансарі, помічника Генерального директора з метрики і статистичних вимірів, «МКХ — наріжний камінь медико-санітарної інформації, і в МКХ-11 представлено оновлений погляд на типологію хвороб».
У новому виданні вперше ігрову залежність — gaming disorder — класифіковано як психічний розлад. Цей розлад характеризують як поведінкову залежність від азартних ігор — онлайн і оффлайн. Фахівці зможуть його діагностувати, якщо буде виявлено порушення в особистій, сімейній, соціальній поведінці, які спостерігаються щонайменше впродовж 12 місяців.
Зокрема, у МКХ-11 цілий розділ присвячено сексуальному здоров’ю. Це також нововведення. До МКХ-11 також увійшли нові розділи, які стосуються альтернативної медицини, зокрема легше обчислювати статистичні дані щодо хвороб та станів, поняття про які виникли ще за часів стародавньої китайської медицини та сьогодні широко використовують у Китаї, Японії, Кореї та інших країнах світу.
Змінено підходи до класифікації інсульту: тепер це захворювання мозку, а не системи кровообігу. Уточнено специфічні симптоми для діагностування посттравматичного стресового розладу (ПТСР) і додано комплексний ПТСР. Введено спеціальні коди щодо антибіотикорезистентності, що допоможе точніше визначати ефективність ліків. Антибіотикорезистентність нині є серйозною проблемою, яку, на думку експертів, потрібно контролювати державі, лікарям та пацієнтам.
МКХ-11 має явний спосіб маркування кодів, які посткоординовані для опису одного стану, що називається кластерним кодуванням. Це нова функція МКХ-11, яка дає можливість у разі потреби пов’язувати основні діагностичні поняття (тобто поняття основного коду) і/або додавати клінічні поняття, відображені в додаткових кодах, до основних понять основного коду. Здатність до кластеризації, властива МКХ-11, є одним із суттєвих змін порівняно з МКХ-10. І ВООЗ наголошує, що, можливо, у версії МКХ-12 немає необхідності, оскільки МКХ-11 є всеосяжною і легко розширюється.
Розлад уникнення / обмеження споживання їжі
вгоруЯк зазначив на своїй сторінці у Facebook завідувач відділу психічних розладів дітей та підлітків Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров’я України» Ігор Марценковський, у МКХ-11 започатковано нову дiaгностичну категорiю — розлад уникнення / обмеження споживання їжі (ARFID), розроблено дiагностичнi iнструментарiї й терапевтичнi стратегiї. Визначальною може бути корекцiя перцепторних (сенсорних) порушень. Розлад виявився не таким уже i рiдкiсним, із високим рiвнем коморбiдностi з розладами аутистичного спектра (РАС), зокрема високофункцiональними.
ARFID характеризується недостатнім харчуванням або споживанням калорій, що призводить до ненавмисної втрати ваги, дефіциту поживних речовин, зумовлюючи залежність та/або значні психосоціальні порушення. Дебютує цей розлад зазвичай у немовлят або в дітей віком 8–13 років, зумовлюючи втрату ваги, зниження темпів росту, труднощі у соціальному житті та відвідуваності школи (Sharp et al., 2017). У пацієнтів віком 8–13 років, як зазначають дослідники, ARFID переважно коморбідний із РАС, розумовою відсталістю, генералізованим тривожним розладом (ГТР). Зокрема, вивчення поширеності ARFID за допомогою опитувальника в початковій школі серед дітей віком 8–13 років у Швейцарії підтвердило, що 3,2 % відповідають діагностичним критеріям ARFID (Kurz et al., 2015). Серед дітей і підлітків, які проходять стаціонарне лікування розладів харчової поведінки (РХП), ARFID діагностують від 7,2 до 22,5 % випадків (Kurz etal., 2020).
Дані про поширеність ARFID серед дітей і підлітків, які проходять стаціонарне лікування РХП, дещо різняться. Так, в одних дослідженнях ідеться про кількість таких осіб, яка сягає від 1,5 до 23 %, натомість в інших — до 14 % (Katzman etal., 2019; Fisher etal., 2014).
У психіатричному стаціонарі ARFID у дітей фіксують у 5–13 % випадків (Spicer et al., 2019). Серед пацієнтів із РХП ARFID виявляють у 7,2–17,4 % (Fisher etal., 2014; Norriset al., 2014), а у тих, хто лікується в денному стаціонарі — до 22,5 % (Nicely et al., 2014).
Як наголошують дослідники, діти та підлітки з ARFID за соціально-демографічними та клінічними характеристиками відрізняються від тих, хто страждає на нервову анорексію та нервову булімію. Зокрема, у них менша вага, довша тривалість хвороби та велика ймовірність виникнення супутніх соматичних ускладнень і психічних розладів.
Основні симптоми та чинники ризику розладу
вгоруСимптоми ARFID різноманітні: труднощі з перетравленням окремих продуктів, відмова від їжі певних кольорів або текстур, вживання тільки дуже маленьких порцій, брак апетиту або страх вживати їжу після нападу ядухи чи блювання. Оскільки ARFID охоплює низку різних типів труднощів, які призводять до відмови або обмеження прийому їжі, існує широкий спектр можливих ознак і симптомів, не всі з яких обов’язково мають виникати в кожного пацієнта. До чинників ризику ARFID належить низка біологічних, психологічних і соціокультурних проблем.
Серед можливих ознак ARFID виокремлюють:
- Вживання певного асортименту продуктів, але загалом набагато меншої кількості їжі, ніж необхідно для підтримки здоров’я.
- Важке розпізнавання ознак голоду.
- Почуття ситості вже після кількох ковтків і намагання щосили з’їсти трохи більше.
- Перебування за процесом вживання їжі довгий час із переконанням, що це «робота».
- Повне пропускання приймання їжі, особливо коли зайнятий чимось іншим.
- Чутливість до деяких аспектів певних продуктів харчування, як-от текстура, запах або температура.
- Вибагливість до харчів.
- Постійне вживання одних і тих самих страв.
- Вживання чогось відмінного від усіх інших.
- Споживання лише продуктів одного кольору.
- Уникання громадських заходів, де може бути їжа.
- Відчуття неспокою під час їди, дуже ретельне пережовування, часте відкушування і ковтання замаленькими порціями тощо.
- Втрата ваги (або брак прибавки ваги у дітей).
- Розвиток дефіциту поживних речовин, наприклад анемії через нестачу заліза в раціоні.
- Потреба вживати добавки для того, щоб задовольнити нормальні потреби в харчуванні та енергії (APA, 2013).
Дуже важливо визнати, що в особи, яка потерпає від ARFID, може бути одна або кілька зі згаданих причин уникнення або обмеження їжі. Експерти наголошують, що ARFID може виглядати доволі різноманітно в кожного пацієнта порівняно з іншим. Іноді згаданий розлад називають «парасольковим» терміном, оскільки він приховує низку різних типів складності. Проте всі, у кого розвивається ARFID, мають загальну основну рису — уникнення або обмеження їжі з погляду загальної кількості, діапазону з’їдених продуктів або того й іншого. Крім того, може розвинутись серйозна втрата ваги або дефіцит поживних речовин, що потребуватиме негайного лікування. Також важливе залучення батьків до процесу надання допомоги. В окремих випадках може бути рекомендований період годування через зонд, якщо фізичний ризик оцінюється як вкрай високий. Через обмеження в продуктах, такі пацієнти часто відчувають значні труднощі вдома, у навчальному закладі, на роботі та в компанії друзів. Їхній настрій та повсякденна діяльність можуть бути порушені. Більшість осіб із ARFID зазнають труднощів із виходом на вулицю або перебуванням у відпустці, що негативно позначається на соціальній активності. Вони важко заводять нових друзів або встановлюють близькі стосунки.
Сьогодні бракує чітких рекомендацій із психофармакотерапії при ARFID. Головною метою втручання є відновлення здорової ваги та зниження рівня дистресу та тривоги, пов’язаних із вживанням їжі (Thomas etal., 2014). Національна служба охорони здоров’я Великої Британії визнала ARFID новим діагнозом (NHS, 2013).
Нині необхідне подальше вивчення ARFID, пов’язаного з прийманням їжі та його коморбідності з психічними порушеннями, для вироблення оптимальних підходів до лікування пацієнтів зі згаданим розладом.
Підготувала Лариса Мартинова
За матеріалами сайтів: www.icd.who.int; www.beateatingdisorders.org.uk
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2022 Рік
Зміст випуску 7-8 (136), 2022
Зміст випуску 5-6 (135), 2022
-
Ефективна та безпечна фармакотерапія дорослих пацієнтів із шизофренією
-
Фармакотерапевтичний підхід до контролю поведінкових та психологічних симптомів деменції
-
Діагностування та лікування мігрені: десять послідовних кроків
-
Фармакотерапія розладів тривожного спектра у дорослих пацієнтів
-
Настанови щодо лікування пацієнтів із болісною діабетичною полінейропатією
Зміст випуску 3-4 (134), 2022
-
Фармакотерапія черепно‑мозкової травми та супутніх когнітивних і нейроповедінкових ускладнень
-
Можливості оптимізації лікування та поліпшення якості життя пацієнтів із хворобою Паркінсона
-
Аналіз феноменів тривоги та депресії у перші тижні війни: гендерно-вікові аспекти
-
Настанови з профілактики, оцінювання та лікування депресії у пацієнтів літнього віку
Зміст випуску 2 (133), 2022
Зміст випуску 1 (132), 2022
-
Дебати в неврології: обмін думками з актуальних клінічних питань
-
Психіатрична коморбідність епілепсії (дискусія про інтеріктальний дисфоричний розлад)
-
Нові можливості традиційної фармакотерапії при нейродегенеративних та нейросудинних захворюваннях
-
Клінічний підхід до фармакотерапії пацієнтів із розладами особистості
-
Патерни агресивної поведінки у дітей і підлітків: сучасні дефініції та діагностичні категорії
-
Комбінована терапія у пацієнтів зі спінальною м’язовою атрофією першого типу
Випуски поточного року
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися