скрыть меню

Вплив прегабаліну на нейропатичний біль як наслідок променевої терапії в пацієнтів з онкологічними захворюваннями

28 декабря 2019 г.

Нейропатичний біль може виникати як реакція організму на променеву терапію у пацієнтів з онкологічною патологією, зокрема голови або шиї. Вони часто потерпають від ноцицептивного та нейропатичного болю внаслідок опромінення (Epstein etal., 2009). J. Jiang etal. у статті «Effect of pregabalin on radiotherapy-related neuropathic pain in patients with head and neck cancer: a randomized controlled trial», опублікованій в Journal of Clinical Oncology (2018; 36: 1–10), предста­вили результати рандомізованого конт­рольованого дослід­жен­ня ефективності й безпеки прегабаліну в осіб із нейропатичним болем унаслідок застосування проме­невої терапії. Метою багатоцентро­вого рандо­мізованого конт­рольованого дослід­жен­ня з подвійним засліпленням було визначення ефективності та безпеч­ності прега­баліну (препарат Лірика; виробник Pfizer, Китай), рекомендованого у багатьох клінічних настановах як препарат першої лінії за ­різних типів нейро­патичного болю, щодо зменшення інтенсивності ­хронічного нейропатичного болю, ­зумовленого променевою терапією у пацієнтів з онко­патологією голови або шиї (Johnson and Rice, 2014; Peltier etal., 2014).

Полегшення болю за 11-бальною цифровою рейтинговою шкалою інтенсивності болю (NRS) на 16-му тижні оцінювали у 128 пацієнтів із нейропатичним болем унаслідок променевої терапії (≥ 4 балів за NRS і ≥ 12 балів за шкалою нейропатичних симптомів та ознак університету Лідса (LANSS) на вихідному рівні). Пацієнтів рандо­мізували для активного ­лікування прегабаліном у гнучкому ­дозуванні (n = 64) або ­отримання плацебо (n = 64) протягом 16 тижнів. За 7-денним почат­ковим періодом (пацієнти щодня отри­мували по ­одній капсулі (75 мг) ­прегабаліну або плацебо ­двічі на добу) йшла 4-тижнева фаза титрування дози — 23 (35,9 %), 22 (34,4 %) і 19 (29,7 %) пацієнтів отри­мували максимальне добове дозування прегаба­ліну 300, 450 і 600 мг відповідно); далі — фаза підтримки дози (12 тижнів), потім — етап поступового зниження дозування препарату впродовж тижня. На 16-му тижні полегшення болю на ≥ 50 % за шкалою NRS досягли 19 (29,7 %) пацієнтів у групі застосування прегабаліну і 5 (7,8 %) — у ­групі приймання плацебо (різниця між абсолютними величинами 21,88 %; 95 % ДІ 7,33–36,42 %; р = 0,003); зниження інтенсивності болю на ≥  30 % — 38 (59,4 %) і 21 (32,8 %) відповідно, різниця між абсолютними величинами 26,56 %; 95 % ДІ 8,35–44,77 %; р = 0,006.

У групі застосування прегабаліну досягнуто значущого зниження вираже­ності болю за коротким опитувальни­ком з оцінювання болю (BPI-SF) проти плацебо на 16-му тижні (скоригована різниця 0,7; 95 % ДІ 0,01–1,3; р = 0,047), а також суттєвішого зменшення ­загальних функціональних порушень (13,4 і 8,6 відповідно; скоригована різниця 4,8; 95 % ДІ 2,9–6,8; р < 0,001).

Помітне поліпшення фізіологічних і психологічних показників при застосуванні прегабаліну порівняно з плацебо (р = 0,004 і 0,01 відповідно) спостерігали за коротким опитувальником ВООЗ для оцінювання якості життя (WHOQOL-BREF). Про ефективність ліку­вання за шкалою загальної оцінки динаміки стану пацієнтом (PGIC) повідомили 30 осіб (47,6 %) із групи терапії прегабаліном і лише 8 (12,9 %) із групи приймання плацебо; різниця між абсолютними величинами 34,7 % (95 % ДІ; 18,2–51,2 %; р < 0,001, доповнення даних). Дієвість терапії за шкалою загальної оцінки стану клініцистом (CGIC) підтверджено в 36 пацієнтів (57,1 %), які приймали прегабалін, і в 10 (16,1 %) з групи отримання плацебо, різниця між абсолютними величинами 41,0 % (95 % ДІ 24,1–57,9 %; р < 0,001).

Дослідники не виявили значущої різниці (р = 0,29) щодо частоти розвитку принаймні однієї побічної реакції у групах терапії прегабаліном і приймання плацебо (n = 35; 54,7 % і n = 29; 45,3 % відповідно). Біль унаслідок іоні­зуючого випромінювання ­зумовлений недостатнім надход­жен­ням кисню ­після ураження мікросудин, стисканням нервових стовбурів через надмірний фіброз, ураженням аксонів і демієлінізацією нервів (Delanian etal., 2012; Yarnold and Brotons, 2010; Weigel etal., 2016). Прегабалін ефективний у разі болю, спричиненого ураженням периферичних нервів, подібного до больової діабетичної периферичної нейропатії (Baron etal., 2010; Rosenstock etal., 2004).

Результати дослідження J. Jiang etal. продемонстрували, що терапія прегабаліном знижує інтенсивність периферичного нейропатичного болю, пов’язаного з променевою терапією, на 2,44 бала (порівняно з вихідним рівнем) проти 1,58 бала у групі приймання плацебо за середньої скоригованої різниці 0,87 (95 % ДІ 0,30–1,44; р = 0,003).

Психологічний дистрес є ще ­однією важливою проблемою для пацієнтів, які страждають на рак (Hanna etal., 2015). Дані щодо ознак депресії, змін настрою й здатності насолоджуватися життям (за BPI-SF) підтвердили наявність несприятливого ­психологічного ­статусу осіб, які отримували ­променеву терапію з лікувальною метою, що ­збігається з попередніми результатами (Astrup etal., 2015; Chen etal., 2013).

Автори вважають, що особливу ­увагу слід приділяти психологічним розла­дам у пацієнтів із нейропатичним ­болем як наслідком променевої те­рапії (Jensen etal., 2007). Отримані дані свідчать, що поліпшення стану в разі три­воги, депресії та психологічних пору­шень було більш значущим у пацієнтів, які ­приймали прегабалін, аніж в осіб ­групи плацебо (р < 0,05). Лікування прегабаліном сприяло також суттєвішому підвищенню якості життя, ніж прийом плацебо.

Прегабалін затверджений у Європейському союзі для лікування генералізо­ваного тривожного розладу, це може слугувати поясненням поліпшення глобального емоційного ­статусу ­пацієнтів, які ­отримували прегабалін у рамках дослід­жен­ня (Frampton, 2014). Отже, прегабалін ефективно зменшував нейро­патичний біль внаслідок променевої терапії, добре переносився, сприяв більш вираженому поліпшенню настрою та якос­ті життя, ніж плацебо. Підтверджено подвійний сприятливий ефект прегабаліну щодо зменшення нейропатичного болю та ознак психологічних розладів у пацієнтів з онко­патологією голови або шиї.

Повну версію статті «Вплив прегабаліну на нейропатичний біль як наслідок променевої терапії в пацієнтів з онкологічними захворюваннями» читайте на с. 20.

Выпуски за 2019 Год

Содержание выпуска 10 (111), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. В.Я. Пішель, Т.Ю. Ільницька, М.Ю. Полив’яна

  3. М.М. Орос, О.В. Тодавчич

  4. Т. Матіяш, А. Бондарчук

Содержание выпуска 9 (110), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. С.Г. Бурчинский

  3. С.Г. Бурчинский

Содержание выпуска 8 (109), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. А. Г. Кириченко, А. Ф. Нечай, Н. О. Смульська, Т. І. Стеценко

Содержание выпуска 7 (108), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. А.Е. Дубенко, И.В. Реминяк, Ю.А. Бабкина, Ю.К. Реминяк

  3. Н.А. Науменко, В.И. Харитонов

  4. М.О. Матусова, І.А. Марценковський

Содержание выпуска 6 (107), 2019

  1. Т.О. Скрипник

  2. Ю.А. Бабкина

  3. Ю.А. Бабкіна

  4. А.Е. Дубенко, И.В. Реминяк, Ю.А. Бабкина

  5. Т.В. Руда

  6. А.А. Криштафор

Содержание выпуска 5 (106), 2019

  1. И.А.Марценковский, А.В.Каптильцева

  2. В.Ю.Паробій

  3. Ю.А. Крамар

  4. В.И. Харитонов, Ю.М. Винник

  5. В.И. Харитонов, Ю.М. Винник

  6. В.И.Харитонов, Ю.М. Винник, Г.И. Селюков

  7. Т.А. Зайцева, О.А. Борисенко, П.П. Зайцев,

  8. Н.А. Максименко

  9. И.И. Марценковская, М.В. Нестеренко, Ю.А. Войтенко, Д.И. Марценковский, К.В. Дубовик, О.С.Ващенко

  10. Д.В. Иванов

  11. М.М. Орос, Р.Ю. Яцинин

  12. Н.К. Свиридова, Т.В. Чередніченко

  13. С.Г. Бурчинский

Содержание выпуска 4 (105), 2019

  1. Т.О. Скрипник

  2. Ю.А. Бабкина

  3. Ю.А. Бабкина

  4. Л. Шаттенбург, Я. Кульчинський

  5. Є.І. Суковський

Содержание выпуска 3 (104), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. К.В. Дубовик, І.А. Марценковський

Содержание выпуска 1 (102), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. М.В. Шейко

  3. В.Ю. Мартинюк

  4. І.А. Марценковський, І.І. Марценковська

  5. А.Е. Дубенко, Ю.А. Бабкина

  6. Ю.А. Крамар

Выпуски текущего года