Аналіз коротко- та довгострокових наслідків інфекції SARS-CoV‑2

Глобальна пандемія COVID-19, яка розпочалася наприкінці 2019 р., станомна липень 2021 року спричинила понад 187 млн випадків інфікування і 4 млнсмертей. Після перенесеної хвороби пацієнти зазнають медичних, психологічних та економічних наслідків. Зокрема, COVID-19 чинить негативний вплив на здоров’я, а його довгострокові ефекти на різні системи органів ще належить з’ясувати. До вашої уваги представлено огляд статті D. Groff et al. «Short-term and Long-term Rates of Postacute Sequelae of SARS-CoV-2 Infection», опублікованої у виданні JAMA Network Open (2021; 4 (10): e2128568), де здійснено систематичний аналіз наявної літератури для кращого розуміння коротко- та довготривалих наслідків цієї недуги та різноманітності клінічних ознак і ступенів тяжкості COVID-19.

Серед поширених повідомлень про залишкові ­ефекти ­вірусу SARS-CoV-2: швидка стомлюваність, задишка, біль у грудях, втрата відчуття ­смаку та/або нюху, когнітивні зміни, артралгії, ­зниження якості життя тощо (Parsons etal., 2021).

У дослід­жен­ні, проведеному в США, 33 % пацієнтів мали стійкі симптоми протягом 60 днів після госпіталізації з приводу COVID-19 (Chopra etal., 2021). Подібні тенденції, як зазначають дослідники, також спостерігали і в Європі (Carfi etal., 2020). Крім того, стійкі симптоми (> 6 тижнів) зареєстровано у 19 % вакцинованих осіб (Berg­werk etal., 2021).

Однак тривалість більшості досліджень є обмеженою, до того ж, як відомо, коротко- й довгострокові наслідки COVID-19 систематично не вивчали. Тому досі немає загальної картини еволюції симптомів після перенесеної інфек­ції COVID-19 (Huang etal., 2020).

Тож D. Groff etal. (2021) вирішили узагальнити дані доступних публікацій для оцінювання загальної та специфічної для систем органів частоти наслідків у період ­після купірування гострих симптомів COVID-19 (PASC).

Власне, у фокусі уваги були:

• Симптоми у період відновлення впродовж місяця ­після гострого перебігу COVID-19 (короткострокові);
• Стійкі та нові клінічні ознаки за період від 2 до 5 міся­ців після інфікування (проміжні).
• Клінічні ознаки, які спостерігалися принаймні ­через 6 місяців після COVID-19 (довгострокові).

За наявними нині даними, перебіг COVID-19 ­прогресує від гострої інфекції, що триває близько двох тижнів, до гіпер­запального захворювання тривалістю до ­чотирьох тижнів та зрештою переходить у стадію із пізніми ­на­слідками (Datta etal., 2020; Nalbandian etal., 2021).

Оцінюючи тягар наслідків після перенесеної інфекції SARS-CoV-2 (postacute sequelae of COVID-19 — PASC), можна розробити комплексні, науково обґрунтовані стратегії лікування для поліпшення надання медичної допомоги пацієнтам із наявним COVID-19, які мають найвищий ризик розвитку PASC.

Матеріали та методи дослідження

Cтратегії пошуку та критерії відбору досліджень

Як зазначають автори, пошук відповідних результатів досліджень і документів, опублікованих у період із ­грудня 2019 р. до березня 2021 р., здійснювали у базах даних PubMed (MEDLINE), Scopus, глобальній базі даних щодо корона­вірусної хвороби Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та CoronaCentral.

Критеріями відбору досліджень були:

1. Дорослі й діти з перенесеною інфекцією SARS-CoV-2.
2. Оцінка впливу COVID-19, стану учасників і результатів хвороби, зок­рема частоти її наслідків.
3. Дизайн дослід­жен­ня (рандомізовані клінічні, проспективні та ретроспективні когортні дослід­жен­ня, серії випадків, які налічували щонайменше 10 пацієнтів, та дослід­жен­ня на кшталт «випадок / контроль»).

А критерії включення передбачали попередній діагноз COVID-19 та дані щодо частоти PASC. Для оцінювання якості відібраних досліджень використовували шкалу Ньюкасл–Оттава (NOS).

Визначення наслідків постгострого перебігу хвороби

Первинним результатом була частота PASC, яку визначали як наявність щонайменше через місяць після встановлення діагнозу COVID-19 чи виписки з лікарні: принаймні одного відхилення від норми, ­діагностованого за допомогою лабораторних досліджень; ­рентгенологічної патології або клінічних ознак і симптомів.

Власне, короткострокові PASC мали тривати місяць, ­середньострокові — від 2 до 5 місяців, а ­довгострокові — ­понад 6 місяців після діагностування COVID-19 чи ­виписки з лікарні.

Статистичний аналіз

Для опису кількості досліджень, частки залучених ­чоловіків, відсотка госпіталізованих тощо автори використовували наративний підхід. Через високу гетерогенність результатів метааналіз не проводили.

PASC були підсумовані із зазначенням медіани та міжквартильного діапазону, а їх частота — як коротко-, ­середньо- чи довгострокові показники відповідно до ­систем органів. Усі статистичні аналізи виконували за допомогою програмного забезпечення R версії 3.6.2.

Результати дослідження

Відібрані дослід­жен­ня

Унаслідок пошуку загалом було відібрано 2 тис. 100 досліджень, із них критеріям включення відповідали 57 робіт із залученням 250  тис. 351 ­особи, що ­перенесла COVID-19 і була оцінена з приводу PASC через ≥ 30 днів після гострої інфекції. Середній вік учасників становив 54,4 року; частка чоловіків — 56 %; 79 % — госпіталізовані за ­гострого перебігу COVID-19.

Частота наслідків COVID-19

Як відомо, частоту PASC реєстрували через 1, від 2 до 5 та 6 місяців після встановлення діагнозу COVID-19 або ­виписки з лікарні (Gluck etal., 2021; Mendez etal., 2021; Smet etal., 2021). Зокрема, середня частка тих, хто вижив після COVID-19 та пере­ніс принаймні один PASC за місяць, сягала 54 %, за 2–5 місяців — 55% і за ≥ 6 міся­ців — 54 %. У краї­нах із високим та низьким / серед­нім рівнем доходів середня частота PASC становила 54,6 і 56 % від­повідно. Показники PASC були подіб­ними в до­сліджен­нях із вищим (≥ 60 %) і нижчим (< 60 %) відсот­ком госпіталізо­ваних пацієнтів.

Клінічні ознаки PASC

Дослідники оцінили 38 клінічних ознак PASC, які розподілили на категорії: 1) насамперед ті, що стосувалися систем органів, ­тобто ­невро­­­­­­­­­­логічні, психічні, ­респіраторні, серцево-­судинні, з боку шлунково-­кишкового тракту, ­шкіри та ЛОР-­органів; 2) загальні та ­конституціональні симптоми; 3) ті, що стосувалися рухової активності.

Рисунок 1. Неврологічні, психічні, респіраторні, рухові та загальні симптоми як наслідки COVID‑19 у постгострому періоді

Неврологічні симптоми

Серед найпоширеніших нейро­когнітивних симптомів найчастіше повідомлялося про: головний біль, ­порушення відчуття смаку та нюху, труднощі із запам’ятовуванням і концентрацією ­уваги, когнітивні порушення (рис. 1A).

Аносмія та агевзія / дисгевзія увійшли до ­неврологічних симптомів, адже вони є наслідком впливу ­вірусу на нюховий, лицьовий, язикоглотковий і блукаючий нерв. ­Зокрема, дисгевзію та аносмію фіксували в 11 і 13 % осіб, що перенесли COVID-19, відповідно, а симптоми головного болю — у 8 %.

Психічні розлади

Дослідники зазначають, що приблизно у 29,6 % осіб із перенесеним COVID-19 було діагностовано генералізо­вані тривожні розлади (ГТР), у 27 % — порушення сну, у 20,4 % — депресію, у 13,3 % — посттравматичний стресо­вий розлад (ПТСР) (рис. 1Б).

Легеневі аномалії

Відомо, що задишку фіксували у 29,7 % учасників ­після COVID-19, кашель — у 13,1 %, про підвищену потребу в кисні повідомлялося майже 65 %. Серед інших ­поширених наслідків інфекції SARS-CoV-2: порушення дифузійної здатності легень (30,3 %); ефект «матового скла» (23,1 %); обмежувальні патерни легень за даними спірометрії (10 %); фіброз легень (7 %) (рис. 1В). Загалом аномалії грудної клітки при ­візуаліза­ції були наявні в середньому в 62,2 % пацієнтів, що пере­несли COVID-19.

Порушення рухової активності

Виявлено три порушення рухової активності: зниження загального функціонування (44 %); рухливості (20,2 %); толерантності до фізичних навантажень (14,7 %) (рис. 1Г).

Загальні та конституціональні симптоми

Серед осіб, які вижили після COVID-19, найпоширені­шими симптомами були: загальна або м’язова слабкість (37,5 %); неспецифічний біль (32,4 %).

Також повідомлялося про: біль у м’язах (12,7 %); грипо­подібні симптоми (10,3 %); біль у суглобах (10 %); ­стійку лихоманку (0,9%) (рис. 1Д).

Рисунок 2. Порушення з боку серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, шкіри та ЛОР-органів як наслідки COVID‑19 у постгострому періоді

Серцево-судинні ускладнення

Найчастішими серцево-судинними ускладненнями у тих, хто переніс COVID-19, були: біль у грудях (13,3 %); серцебиття (9,3%) (рис. 2A). Інші зареєстровані ­діагнози, як-от інфаркт міо­карда та серцева недостатність, були менш поширеними.

Порушення з боку шлунково-­кишкового тракту, шкіри, ЛОР-органів

Загальна частота шлунково-кишкових розладів становила 6 %, зокрема біль у животі, зниження апетиту, діа­рея та блювання (рис. 2Б). Серед дерматологічних порушень є повідомлення про випадіння волосся (20,8 %) і ­висипання на шкірі (2,8 %) (рис. 2В). На біль у горлі скаржилися 3 % осіб після COVID-19 (рис. 2Г).

Обговорення

D. Groff etal. вивчали часову динаміку клінічних ускладнень у пацієнтів, які одужали від інфекції ­SARS-CoV-2. Як зазначають автори, отримані результати свідчать про те, що у 5 із 10 осіб розвинувся широкий спектр: легеневих та позалегеневих ознак; нервових / нейрокогнітивних, психічних, серцево-­судинних розладів; пору­шень з боку шлунково-кишкового тракту, ­шкіри; ознак і симптомів, ­пов’язаних із погіршенням загального ­самопочуття, як-от ­нездужання, слабкість, ­кістково-м’язовий біль і ­зниження якості ­життя. Коротко- й довгострокові PASC були подібними, що підтверджує можливість виникнення патологічних наслідків протягом тривалого часу після ­перенесеного COVID-19. Механізми, що лежать в основі постгострих і ­хронічних наслідків COVID-19, досі до кінця не зрозумілі. Однак автори зазначають, що їх можна згрупувати за прямим та непрямим впливом вірусної інфекції на психічне здоров’я внаслідок посттравматичного стресу, соціальної ізоляції та економічних чинників, як-от втрата роботи (Forte etal., 2020; Ettman etal., 2020).

Прямі ефекти, на думку дослідників, ­пояснюються кількома гіпотезами, що охоплюють: стійку віремію ­через зниження функціо­нальної активності імунної системи; рецидив або повторне інфікування; гіперзапальну імунну відповідь, спричинену цитокінами та гіпоксією пошкод­жен­ня; авто­імунну реакцію тощо (Oronsky and Larson, 2021; Baig etal., 2020).

Поширеним є гостре ураження ­пучків нер­вових волокон кіркових / підкіркових структур і білої речовини, що може мати негативний вплив як на функцію мозку, так і пере­шкоджати щільності нейронних зв’язків у дистальних відділах мозку. Це проявляється розвитком загальних симптомів, як-от головний біль, когнітивний дефі­цит, розлади відчуття смаку та нюху тощо.

На жаль, нині бракує чітких рекомендацій щодо пост­інфекційного лікування та відновлення пацієнтів після COVID-19, а також недос­татньо інформації щодо стратегій оцінювання й ведення осіб, які мали гострий ­епізод хвороби. Част­ково це може пояснюватися високим ступенем гете­рогенності згаданих досліджень щодо ­визначення PASC, що зазначили D. Groff etal. (2021). Типи ­варіантів SARS-CoV-2 та високі показники інфікування серед вакци­нованих осіб, імовірно, матимуть ще більший вплив на ознаки та частоту PASC (Bergwerk etal., 2021).

Ведення осіб із PASC після пере­несеної коронавірусної хвороби потребує ­запровад­жен­ня комплексного мультидисциплінарного підходу із застосуванням віртуальних реабілітаційних платформ і тривалої допомоги пацієнтам із наслідками COVID-19 у постгост­рому періоді, а також наявними раніше чи новими супутніми захворюваннями (Ssentongo etal., 2021; Greenhalgh etal., 2020).

Висновки

Результати систематичного огляду D. Groff etal. (2021) свідчать, що COVID-19 є мультисистемним захворюванням із високою поширеністю наслідків як у коротко-, так і довгостроковій перспективі. У контексті впливу наслідків SARS-CoV-2 на ­клінічну практику та охорону громадського здоров’я слід зауважити, що вони часто призводять до інвалідизації, яка збільшує тягар хвороби. Своєю ­чергою це суттєво пере­вантажує наявні ­можливості ­системи охорони здоров’я, особливо під час ­пандемії, в умо­вах і так обмежених ресурсів.

Для розроблення ефективних стратегій пом’якшення або запобігання PASC украй необхідні ­моделі прогнозування коротко- і довготривалих наслідків COVID-19 із використанням клінічних і лабораторних ­даних, отриманих під час гострої фази хвороби.

Підготувала Олена Коробка