скрыть меню

Алекситимія та лудоманія: посередницька роль стресу

страницы: 51-53

Аліна Сальнікова, Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, м. Київ

Азартні ігри спонукають людей хотіти отримати ­більше грошей, ніж вони мали на початку гри. Зростання доступності та різноманітності ігор призвело до того, що ­азартні ігри стали критичною проблемою. Статистика свідчить, що із 48,5 млн українців більш ніж чотири мільйони — гравці. В Україні станом на 2008 р. було зареєстровано близько 250 суб’єктів підприємництва у сфері грального бізнесу. Із розвитком технологій азартні ігри стали ще популярнішими серед молоді (Orford, 2005) і ­доступними, особливо завдяки Інтернет-мережі (Arcan, 2012; Karaman, 2014).

Зі збільшенням легальних можливостей азартних ігор зростає і кількість гравців (Volberg, 1994; Cox et al., 2000; Matthews et al., 2009). Азартні ігри можуть швидко перетворитися з приємного, веселого досвіду на ­патологічний розлад (Blaszczynski, 1994), коли він збільшується і стає серйозним із погляду частоти, стійкості та ­повторюваності (Goodman, 1990; Raylu and Oei, 2004).

Лудоманію можна охарактеризувати як втрату індивідом контролю над власною поведінкою, що створює проб­леми в особистому та соціальному житті (Lesieur, 1984; AРА, 1994). Це явище було вперше згадано в DSM-III (AРА, 1980), а потім віднесено до категорії ImpulseControl Disorder у DSM-IV (AРА, 2000). Тепер у DSM-5 він класифікується як підрозділ «Розлади, не пов’язані з речовинами», у розділі «Розлади, пов’язані з речовинами та розлади звикання».

Відповідно до DSM-5, лудоманія визначається як порушення психологічного, ­соціального та професійного функціонування індивіда, а також одержимість ­азартними іграми, відчуття неспокою, роздратування при спробі скоротити або припинити азартні ігри, потреба грати зі збільшенням суми грошей і ­неодноразові невдалі спроби контро­лювати азартні ігри (AРА, 2013).

Патологічна залежність від азартних ігор — це поведінкова залежність, яка має високу коморбідність з іншими залежностями, як-от алкоголь та наркотичні речовини (Black and Moyer, 1998; Kausch, 2003; Desai et al., 2007; Barnes et al., 2009).

Розвиток і прогресування лудоманії залежить від таких демографічних чинників, як вік, дохід, ­освіта (Shepherd et al., 1998; Stewart and Oslin, 2001; Lang and Omori, 2009), генетичної схильності (Comings etal., 1996; Winters and Rich, 1998), а також ­нейробіологічних речовин, ­зокрема дофамін, серотонін і норадреналін (Blanco etal., 1996; Bergh et al., 1997; Blanco et al., 2000; Bagby et al., 2007), навчання (Dickerson, 1979; Lesieur, 1984; Новер, 2002), імпульсивності (Moran, 1970; Steel and Blaszczynski, 1998; Vitaro et al., 1999), невротизму (Blaszczynski et al., 1985; Kaare et al., 2009), когнітивних викривленнь (Ladouceur et al., 2002; Myrseth et al., 2010), неадекватних стратегій подолання труднощів (Lightsey and Hulsey, 2002; Wood and Griffiths, 2007) та розладів настрою (Black and Moyer, 1990; Petry, 2005; Johansson et al., 2009).

Ба більше, дослідження підтвердили, що існує позитивний зв’язок алекситимії та залежності (Taylor et al., 1997; Speranza et al., 2004; Evren et al., 2008; Dalbudak et al., 2013). Алекситимію вперше описав P.E. Sifneos (1973) як ­брак слів для почуттів. Подальші пов’язані ознаки ­перераховані як труднощі в описі почуттів і в розрізненні власних відчуттів від тілесних; а також наявність обмежених ­процесів уяви (Nemiah et al., 1976; Taylor etal., 1997). Особи з алекситимією мають певні проблеми з емо­ційною ­обробкою та подоланням стресових ­почуттів (Taylor, 2000).

D.A. Taylor et al. (1991) стверджують, що особи з алекситимією намагаються регулювати свої емоції за допомо­гою компульсивної поведінки. Вчені виявили, що такі ­особи демонструють залежну поведінку через відсутність у них само­пізнання та розуміння (Speranza et al., 2004). Алекситимічні ознаки, які дуже супутні з ­такими розладами, як нарко­манія (Taylor et al., 1990; Uzun etal., 2003; Thorberg et al., 2009) та інтернет-залежність (DeBerardis et al., 2009), також ­можуть становити ризик розвитку лудо­манії.

З іншого боку, лише кілька досліджень вивчали ­зв’язок патологічної гри та алекситимії (Lumley and Roby, 1995; Parker et al., 2005; Mitrovic and Brown, 2009; Toneatto etal., 2009; Bonnaire et al., 2013). На додаток до вище­згаданих досліджень, cтрес і те, як людина реагує на ­нього, можуть бути важливими чинниками у визначенні того, хто може грати в азартні ігри, уникаючи залежності, проти тих, хто втрачає контроль і формує її. Є три ­моменти, у яких стрес і азартні ігри перетинаються: 1) азартні ігри, щоб уникнути стресу; 2) азартні ігри як стресор; 3) змінена фізіо­логія стресу як чинник, що провокує ­розлади азартних ігор (Buchanan et al., 2020).

Розлад азартних ігор (GD), є першою залежністю, яка не заснована на речовинах («поведінкова»), також може охоплювати дисрегульовані реакції на стрес, зокрема ­різні рівні біомаркерів кортизолу та альфа-амілази (показник гормону норадреналіну), а також порушення прийняття ризикових рішень. На сьогодні мало досліджень, які вивчають вплив гострого стресу на ці біомаркери та ризикованого прийняття рішень в осіб із лудоманією. Інші потужні мотиватори для азартних ігор поєднують у собі бажання уникнути негативних емоцій та нудьги; тому ­розуміння ефектів стрес-реактивності має велике ­зна­чення (Arshad, 2018).

Матеріали та методи дослідження

вгору

Вибірка налічувала 123 пацієнти чоловічої статі віком від 18 до 64 років із середнім показником 33 (SD = 11,5). Учасники були відібрані з різних реабілітаційних ­цент­рів Києва. Дослідження проводили лише з ­добровольцями, яким виповнилося 18 років, які заявляли про азартні ігри та підписали інформовану згоду.

Вимірювальні інструменти

Форма демографічної інформації

Форма розроблена для збору демографічних даних, зокрема інформацію про вік, стать та освіту; вона містить різноманітні запитання, щоб з’ясувати кількість часу та грошей, які витратили учасники на азартні ігри.

South Oaks Gambling Screen (SOGS)

SOGS, розроблений Lesieur and Blume (1987), адаптований російською мовою (Карпов и Козлов, 2011). ­Шкала уміщує 19 пунктів для вимірювання тяжкості азартних ігор. Слід зазначити, що оцінки вище 8 із 19 ­балів ­вказують на ймовірну патологічну азартну гру в російській ­версії шкали. Внутрішня узгодженість шкали становила 0,87; коефіцієнт кореляції тест-повторний тест — 95.

Торонтська алекситимічна шкала (TAS-20)

Торонтська алекситимічна шкала — це інструмент само­звіту з 20 пунктів, розроблений Грацом і Ремером (2004) для оцінювання поширеності алекситимічних характеристик. Шкала адаптована російською мовою (Карпов и Козлов, 2011) і містить три чинники: складнощі в ідентифікації почуттів, труднощі в описі почуттів і зов­нішнє мислення. Високі бали вказують на вищий рівень алекситимії. Загальне значення надійності альфа Кронбаха становило 78, а підшкали — 0,57–0,80.

Psychological stress measure (PSM-25)

Шкала PSM-25 Лемура-Тесьє-Філліона (Lemyr-Tessier-Fillion) призначена для вимірювання феноменологічної структури переживань стресу. Мета — вимірювання стре­сових відчуттів у соматичних, поведінкових та ­емоційних показниках. Методика була спочатку розроблена у Франції, потім перекладена та валідизована в Англії, Іспанії та Японії. Переклад та адаптацію російського варіанта методики виконала Н. Є. Водоп’янова. Загальне ­значення ­надійності альфа шкали Кронбаха становило 0,94, а підшкали — від 0,90 до 0,75.

Процедура

Дані зібрано від окремих осіб за допомогою інтернет-­опитування, а також особисто. Результати аналізували за допомогою t-критерію, щоб визначити достовірність відмінностей між групами. Однак істотної різниці не виявлено. Перш ніж учасники заповнили ­опитувальник, було перевірено, чи вони підписали форму згоди. Очищення даних проводили після того, як всі дані було введено до комп’ютера. Усього шість учасників, які або не ­відповіли більш ніж на половину питань, або були ­відхиленнями (-3,29 > z < 3,29), виключено з ­дослідження.

Результати дослідження

вгору

Майже одна третина (29,9 %) учасників (n = 73) були випускниками початкової та середньої школи; 33,6 % (n = 82) — випускниками середньої школи; 36,5 % (n = 89) — випускниками університету або еквівалентної ­вищої освіти. Понад половина учасників були самотніми та ­належали до середнього соціально-економічного класу. Зокрема, п’ять учасників повідомили, що вони вживають алкоголь, курять та вживають психоактивні речовини. ­Також 84 ­учасники зазначили, що у їхньому найближчому оточенні є гравці. Під час аналізу з погляду граничної ­точки SOGS45 із 123 учасників відповідають критеріям патологічної азартної гри. Кореляційний аналіз був проведений для визначення взаємо­зв’язків усіх змінних у дослідженні. ­Згідно з результатами, були позитивні та достовірна кореляція між TAS-20 та PSM-25 та залежною змінною (SOGS) (­відповідно: r = 0,46; p < 0,01; r = 0,43; p < 0,01). ­Також була позитивна та достовірна кореляція між PSM-25 та TAS-20 (r = 0,64; p < 0,05). Для визначення предикторів SOGS ­проведено ієрар­хічний регресійний аналіз. ­Відповідно, на кроці 1 демо­графічні змінні (вік, освіта та соціально-­економічний статус), тижневі години, витрачені на азартні ігри, щотижнева сума грошей, витрачених на азартні ігри; на ­кроці 2 ­загальні бали TAS-20, а на кроці 3 загальні бали PSM-25 були ­введені до рівняння. За результатами ­видно, що лише щотижневі години, витрачені на азартні ігри, і ­щотижнева сума грошей, витрачених на азартні ігри, ­значно спрогнозували SOGS на кроці 1. Ці дві ­змінні пояснюють 12 % SOGS (R2 = 0,12; F(5, 233) = 6,20; p < 0,01).

На кроці 2, із додаванням TAS-20, пояснена дисперсія зросла до 29 %. Щотижнева сума грошей, витрачених на азартні ігри, є єдиною змінною, яка була введена до рівняння в першому блоці та все ще була значущим предиктором SOGS (R2 = 0,29; F(6,232) = 15,96; p < 0,01).

На кроці 3 було введено PSM-25 до рівняння і ­пояснена дисперсія зросла до 31 %. Зокрема, він демонструє, як ­зберігається ефект щотижневої суми грошей, витра­че­них на азартні ігри та TAS-20 (R2 = 0,31; F(7,231) = 14,95; p < 0,01). Враховуючи коефіцієнт, отриманий в остан­ньому блоці, можемо стверджувати, що демографічні змінні та тижневі години, витрачені на азартні ігри, не є предикторами SOGS. Однак щотижнева сума ­грошей, яка витрачається на азартні ігри (β= 0,25; p < 0,01), TAS-20 (β = 0,33; p < 0,01) і PSM-25 (β = 0,19; p < 0,05) є позитив­ними та значущими предикторами SOGS.

Медіаторна роль стресу у взаємозв’язку алекситимії та патологічної азартної гри

вгору

Для визначення посередницької ролі PSM-25 у відношеннях між TAS-20 і SOGS розглянуто критерії Барона і Кенні (Baron and Kenny, 1986). Представлена модель, яка пояснює ­зв’язок змінної-провісника TAS, залежної ­змінною SOGS та змінної-посередника PSM-25. Роль посередника PSM-25 між TAS-20 і SOGS була ­перевірена за допомогою множинного регресійного аналізу. ­Спочатку до рівняння було введено TAS-20 як предиктор SOGS. TAS-20 був позитивним, значущим предиктором SOGS (β = 0,46; t = 8,03; p < 0,01) і пояснював 21 % дисперсії SOGS (R2=0,21; ­­F(1, 242) = 64,48; p < 0,01).

По-друге, TAS-20 був введений до рівняння як предиктор PSM-25. TAS-20 є позитивним і значущим предиктором PSM-25 (β = 0,64; t = 13,09; p < 0,01), що також пояснює 42 % PSM-25 (R2 = 0,42; F(1,242) = 171,37; p < 0,01). Зрештою, коли TAS-20 і PSM-25 були введені одночасно до рівняння, PSM-25 було виявлено позитивним і значущим предиктором SOGS (β = 0,23; t = 3,19; p < 0,01). Спостережуваний раніше зв’язок TAS-20 і SOGS зменшився за силою (β = 0,31; t = 4,21; p < 0,01) (F(2,241) = 38,53; p < 0,01) і спостережуване зниження β-коефіцієнта ­TAS-20 було підтверджено статистично значущим за допо­могою критерію Собеля (z = 3,71; p < 0,01).

Обговорення

вгору

Дослідження продемонструвало, що стрес і алекситимія є позитивними, значущими предикторами патологічної азартної гри. Попередня література засвідчила, що існує знач­ний зв’язок алекситимії та психологічних симптомів (Honkalampi, 2000; Courty, 2015). Крім того, алекситимія є одним із найважливіших чинників ­ризику залежної поведінки (Taylor et al., 1997; Evren et al., 2008). Існує ­чимало досліджень, що вивчають взаємозв’язок алекси­тимії та пато­логічної пристрасті до азартних ігор (Mitrovic and Brown, 2009; Bonnaire et al., 2013).

Зокрема, досліджували взаємозв’язок ­алекситимії та патологічної пристрасті до азартних ігор у осіб у віці від 17 до 55 років і виявили, що поширеність ­алекситимії була вищою, ніж у контрольній групі (Lumley and Roby, 1995). Аналогічно, за даними іншого дослідження, проведеного за ­участю 562 студентів коледжу, відношення патологічних гравців серед осіб з алекситимією вище, ніж тих, хто не грає в азартні ігри (Parker et al., 2005).

Дослідження T. Toneatto et al. (2009) щодо гравців-­чоловіків підтвердило, що вони мають труднощі з розпізнаванням та вербалізації власних емоцій. Крім того, пато­логічні гравці мають обмежену здатність описувати свої ­почуття та взаємодіяти через них. Наші результати демонструють, що стрес відіграє роль посередника між алекситимією та пато­логічною пристрастю до азартних ігор. Вважається, що особи з ­алекситимією мають залежну пове­дінку, нама­гаючись урегулювати свій стрес.

Дослідники поставили за мету визначити емоційні ­зміни гравців, серед яких вони сформували дві ­експериментальні групи (Ricketts and Macaskill, 2003). Так, у першій експери­ментальній групі учасники припинили грати в ­азартні ігри, а в другій — продовжували грати. У такий спосіб було пере­вірено їх здатність припинити неприємну ­емоційну ситуацію. Особи, які припинили грати в азартні ігри, повідо­мили, що вони відчували труднощі, переживаючи емоцій­ний дистрес (Ricketts and Macaskill, 2003).

Наші результати підтвердили, що вік, освіта та соціально-­економічний статус не є значущими предикторами патологічної азартної гри. Проте деякі дослідження вказують на те, що молодший вік є чинником ризику патологічної гри в азартні ігри (Volberg et al., 2001; Bondolfi et al., 2008).

З іншого боку, є дослідження, які демонструють супереч­ливі результати щодо віку (Еl-Guebaly et al., 2006; Chou and Afifi, 2011). Можливе пояснення таких супереч­ливих даних може бути пов’язано з обмеженими дослідженнями, проведеними за участю осіб ­середнього віку, тоді як існує велика кількість досліджень серед підлітків та молодих людей. Подібні результати було ­отримано в інших дослідженнях щодо пояснення незначної диференціації між рівнем освіти та тяжкістю азартних ігор (Vol­berg et al., 2001; Arcan, 2012).

На додаток до цього, є подальші ­дослідження, які вказують на низький ­освітній рівень як чинник ­ризику пато­логічної гри в азартні ігри (Myrseth et al., 2009; Kessler et al., 2008). L. Moragas et al. (2015) визначили, що вища освіта є чинником ризику для гравців із кращими індивідуальними навичками. Враховуючи наявність різновидів ігор, навчання не завжди є провісником. Тому патологічною ігроманією слід займатися незалежно від освіти.

Згідно з нашими результатами, ступінь тяжкості азартних ігор не залежить від соціально-економічного рівня. Однак у літературі зустрічаються суперечливі висновки. Наприклад, G. Bonfolfi et al. (2000) продемонстрували, що високий рівень доходу є чинником ризику ­виникнення проблем з азартними іграми, тоді як N.M. Petry (2005) виявив, що фінансові проблеми, із якими стикається гравець, є значним чинником ризику патологічної азартної гри.

Причина того, що в нашому дослідженні соціально-економічний статус не передбачав патологічного ставлення до азартних ігор, може бути пов’язана з тим, що учасники, які переважно (59,2 %) належали до середнього соціально-­економічного класу. Інший висновок цього дослідження ­полягає в тому, що щотижнева сума грошей, витрачених на азартні ігри, є позитивним і значущим предиктором пато­логічної азартної гри. У літературі існують аналогічні до наших результати (Echeburúa et al., 1996; Petry and Mallya, 2004). Крім того, витрачання більше грошей на азартні ігри викликає більше збудження та збудження, що збільшує очікування виграшу (Ladouceur et al., 2003; Roby and Lumley, 1995). Тому сума грошової ставки, як очікується, передбачає патологічну азартну гру.

Висновки

вгору

Отже, крім рівнів алекситимії, можна ­стверджувати, що наявність стресу призводить до значної ­патологічної поведінки в азартних іграх. У цьому контексті ми наголошуємо, що алекситимію, стрес та патологічну ­азартну гру слід розглядати разом. Патологічні азартні ігри слід вивчати не лише з погляду алекситимії, а й з ­точки зору стресу. ­Необхідно знати та визнавати посередницьку роль ­стресу при клінічному підході до осіб як із патологічною пристрастю до азартних ігор, так і з ­алекситимією. Це слід враховувати під час процесу діаг­ностики та ­лікування ­стресових розладів. Одним із важливих ­обмежень у ­дослідженні є те, що його проводили лише з ­учасниками ­чоловічої статі та використовували тільки шкали само­оцінювання. Зокрема, ­вибірка була сформована на підставі даних онлайн-опитування та ­методу інтерв’ю «обличчям до обличчя». Також недостатньо було досліджено залеж­ність від психоактивних речовин, яка дуже часто поєднується з патологічною пристрастю до азартних ігор. Тому слід провести подальші дослідження, які б ­виявляли взаємо­зв’язок наркоманії та патологічної гри. В Україні недостатньо досліджень, які б вивчали ­патологічні азартні ігри. Ми віримо, що дослідження, які вивчають культурні та соціальні змінні, ­можуть надати багато ­нової ­інформації щодо уявлень про патологічні азартні ігри.

Література

1. Aldao A, Nolen-Hoeksema S, Schweizer S. Emotion-regulation strategies across psychopathology: a meta-analytic review. Clin Psychol Rev 2010;30:217–37.

2. American Psychiatric Association. DSM–IV-R — Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (4th ed., revised). Washington: American Psychiatric Association; 2000.

3. American Psychiatric Association. DSM 5 — Diagnostic and statistical manual of mental disorders (5th ed). Arlington: American Psychiatric Publishing; 2013.

4. Arcan K. Psychological predictors of problem gambling behaviors. Ankara: Yayımlanmamış doktora tezi ODTÜ; 2012.

5. Berking M, Margraf M, Ebert D et al. Deficits in emotion-regulation skills predict alcohol use during and after cognitive-behavioral therapy for alcohol dependence. J Consult Clin Psychol. 2011;79:307–18.

6. Bondolfi G, Jermann F, Ferrero F et al. Prevalence of pathological gambling in Switzerland after the opening of casinos and the introduction of new preventive legislation. Acta Psychiatr Scand. 2008;117:236–9.

7. Bonnaire C, Bungener C, Varescon I. Alexithymia and gambling: a risk factor for all gamblers?. J Gambl Stud. 2013;29:83–96.

8. Chen J, Xu T, Jing J, Chan RCK. Alexithymia and emotional regulation: A cluster analytical approach. BMC Psychiatry. 2011;11:33.

9. Chou KL, Afifi TO. Disordered (pathologic or problem) gambling and axis I psychiatric disorders: results from the National Epidemiologic Survey on Alcohol and Related Conditions. Am J Epidemiol. 2011;173:1289–97.

10. Courty A, Godart N, Lalanne C et al. Alexithymia, a compounding factor for eating and social avoidance symptoms in anorexia nervosa. Compr Psychiatry. 2015;56:217–28.

11. Dalbudak E, Evren C, Aldemir S et al. Relationship of internet addiction severity with depression, anxiety and alexithymia, temperament and character in university students. Cyberpsychol Behav Soc Netw. 2013;16:272–8.

12. Dubey A, Pandey R, Mishra K. Role of emotion regulation difficulties and positive/negative affectivity in explaining alexithymia-health relationship: An overview. Indian Journal of Social Science Researches. 2010;7:20–31.

13. Evren C, Kose S, Sayar K et al. Alexithymia and temperament and character model of personality in alcohol-dependent Turkish men. Psychiatry Clin Neurosci. 2008;62:371–8.

14. Güleç H, Köse S, Güleç MY et al. Reliability and factorial validity of the Turkish version of the 20-item Toronto Alexithymia Scale (TAS-20). Klinik Psikofarmakol Bülteni. 2009;19:214–20.

15. Jazaieri H, Urry HL, Gross JJ. Affective Disturbance and Psychopathology: An Emotion Regulation Perspective. J Exp Psychopathol. 2013;4:584–99.

16. Johansson A, Grant JE, Kim SW et al. Risk factors for problematic gambling: a critical literature review. J Gambl Stud. 2009;25:67–92.

17. Kaare PR, Mottus R, Konstabel K. Pathological gambling in Estonia: relationship with personality, self-esteem, emotional states and cognitive ability. J Gambl Stud. 2009;25:377–90.

18. Karaman MI. Küçümsenen büyük tehlike: şans oyunları ve kumar. Yeşilay Dergisi. 2014;967:6–7.

19. Kessler RC, Hwang I, Labries R et al. DSM–IV pathological gambling in the National Comorbidity Survey Replication. Psychol Med. 2008;38:1351–60.

20. Lang KB, Omori M. Can demographic variables predict lottery and parimutuel losses? An empirical investigation. J Gambl Stud. 2009;25:171–83.

21. Lazarus RS, Folkman S. Stress, Appraisal and Coping. New York: Springer; 1984.

22. Lesieur HR. The Chase. Cambridge: Schenkman; 1984.

23. Lesieur HR, Blume SB. The South Oaks gambling screen (SOGS): a new instrument for the identification of pathological gamblers. Am J Psychiatry. 1987;144:1184–8.

24. Matthews N, Farnsworth B, Griffiths MD. A pilot study of problem gambling among student online gamblers: mood states as predictors of problematic behavior. Cyberpsychol Behav. 2009;12:741–5.

25. Mitrovic DV, Brown J. Poker mania and problem gambling: A study of distorted cognitions, motivation and alexithymia. J Gambl Stud. 2009;25:489–502.

26. Moragas L, Granero R, Stinchfield R et al. Comparative analysis of distinct phenotypes in gambling disorder based on gambling preferences. BMC Psychiatry. 2015;5:86.

27. Myrseth H, Brunborg GS, Eidem M. Differences in cognitive distortions between pathological and non-pathological gamblers with preferences for chance or skill games. J Gambl Stud. 2010;26:561–9.

28. Orford J. Disabling the public interest: gambling strategies and policies for Britain. Addiction. 2005;100:1219–25.

29. Parker JDA, Wood LM, Bond BJ et al. Alexithymia in young adulthood: a risk factor for pathological gambling. Psychother Psychosom. 2005;74:51–5.

30. Petry NM. Pathological Gambling: Etiology, Comorbidity and Treatment. Washington: American Psychological Association; 2005.

31. Rugancı RN. The relationship among attachment style, affect regulation, psychological distress and mental construction of the relational world. Ankara: Ortadoğu Teknik Üniversitesi, Psikoloji Bölümü; 2008.

32. Stasiewicz PR, Bradizza CM, Gudleski GD et al. The relationship of alexithymia to emotional dysregulation within an alcohol dependent treatment sample. Addict Behav. 2012;37:469–76.

33. Thorberg FA, Young RM, Sullivan KA et al. Alexithymia and alcohol use disorders: a critical review. Addict Behav. 2009;34:237–45.

34. Toneatto T, Lecce J, Bagby M. Alexithymia and pathological gambling. J Addict Dis. 2009;28:193–8.

35. Williams AD, Grisham JR, Erskine A et al. Deficits in emotion regulation associated with pathological gambling. Br J Clin Psychol. 2012;51:223–38.

36. Wood RT, Griffiths MD. A qualitative investigation of problem gambling as an escape based coping strategy. Psychol Psychother. 2007;80:107–25.

Психосоматична медицина та загальна практика. 2022. Т. 6. № 4: e0604316. DOI: 10.26766/pmgp.v6i4.316

Наш журнал
в соцсетях: