Прегабалін у лікуванні нейропатичного болю

Ведення пацієнтів із хронічним болем є однією із актуальних проблем сучасності. За даними європейських досліджень, близько 18 % від усієї популяції відчувають хронічний біль помірної або важкої інтенсивності (Breivik et al., 2006). При цьому слід враховувати, що скарги на біль є однією із головних причин візиту до лікаря. Біль негативно впливає на якість життя та призводить до значного зниження соціального функціонування.

Виникнення нейропатичного болю може бути спричинене гетерогенними групами захворювань, які значно розрізняються за етіологією та клінічною маніфестацією. Тому пацієнти із нейропатичним болем можуть не відповідати на терапію опіоїдними анальгетиками або нестероїдними протизапальними засобами, у той час як при ноцицептивному болю вони допомагають легко контролювати симптоми, щонайменше, у короткостроковій перспективі. Зазвичай при нейропатичному болю ефективними є засоби, що стабілізують або модулюють функціонування центральної нервової системи (ЦНС), наприклад антиконвульсанти, антидепресанти або антиаритмічні засоби, такі як блокатори натрієвих каналів, що володіють нейропротекторними властивостями.

На сьогодні актуальними є клінічні рекомендації з лікування нейропатичного болю робочої групи Європейської федерації неврологічних товариств (EFNS), що були переглянуті у 2009 р. Систематичний огляд досліджень, присвяченх цій проблемі, дозволив колективу фахівців виділити 3 групи лікарських засобів із найбільшою доказовою базою: антидепресанти (трициклічні антидепресанти і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну); протиепілептичні засоби (габапентин, прегабалін, ламотриджин); опіоїдні препарати (оксикодон, трамадол).

У наш час вчені активно досліджують ефективність прегабаліну та габапентину при різних видах нейропатичного болю. До того ж ці препарати рекомендовані як засоби терапії першої лінії. Їх використання дозволяє досягти істотного зниження інтенсивності болю у близько 1/3 осіб із нейропатичним болем. Значний рівень ефективності прегабаліну та габапентину був продемонстрований у дослідженнях з вибіркою пацієнтів із діабетичною нейропатією та постгерпетичною невралгією. Ці антиконвульсанти мають відносно хороший рівень безпеки та низьку взаємодію з іншими препаратами, саме тому їх найчастіше обирають для лікування нейропатичного болю. За даними деяких досліджень, прегабалін володіє кращим фармакокінетичним профілем і, відповідно, може використовуватися у невеликих дозах (Guay, 2005). Прегабалін не метаболізується ферментами цитохрому Р450 і не є ні інгібітором, ні індуктором ферментів, метаболізуючих препаратів (Blommel, 2007). Завдяки цим властивостям прегабалін можна застосовуватися в терапії хворих, які приймають інші засоби лікування, оскільки він практично не взаємодіє з останніми.

Прегабалін має велику доказову базу щодо терапії різних видів нейропатичного болю. Так, показовим є дослідження щодо лікування діабетичного нейропатичного болю, проведене вченими із Рочестерського університету, в якому взяли участь 338 пацієнтів із діабетичною нейропатією. Учасникам був призначений прегабалін із поступовою титрацією протягом 6 днів або плацебо. У групах прийому прегабаліну в дозі 300 і 600 мг/добу в порівнянні з плацебо відзначалося достовірне клінічно значиме зниження інтенсивності болю, яка оцінювалося пацієнтами за 11-бальною шкалою (числовий від 0 до 10 балів). Крім того, достовірні зміни відзначалися за шкалою загального клінічного враження (CGI-S), опитувальником про характер болю Мак-Гілла (SF-MPQ) та опитувальником для визначення якості життя (SF-36). Причому, покращення симптомів інсомнії і болю спостерігалися вже після першого тижня лікування та зберігалися до п’ятого тижня. Підтверджують ці дані й результати систематичного огляду з метааналізом, присвяченого ефективності і безпечності прегабаліну у пацієнтів із діабетичною нейропатією (Freeman et al., 2008). Так, у кінцевий аналіз автори включили 7 рандомізованих контрольованих плацебо клінічних випробувань, загальна кількість пацієнтів в яких склала 1510 осіб. В цілому препарат у дозі 300 і 600 мг/добу був достовірно більш ефективним, ніж плацебо, при цьому кількість пацієнтів, яким необхідно було застосовувати терапію для досягнення першого додаткового позитивного результату в контексті зниження болю на ≥ 50%, склала 4,04 і 5,99 відповідно. У своїх висновках Freeman et al. (2008) відзначили, що прегабалін не тільки суттєво знижує біль при діабетичній нейропатії, але також порівняно швидко діє і добре переноситься.

Варто зазначити, що ефективність прегабаліну також була продемонстрована і при постгерпетичній невралгії. За даними Dworkin et al. (2003), використання цього препарату в дозі 300-600 мг/добу було асоційоване з ≥ 30% зниженням болю у 63 % пацієнтів і ≥ 50 % зниженням болю у 50 % пацієнтів, відповідно до даних MPQ, за умови, що курс лікування тривав 9 тижнів. Подібні дані отримали Sabatowsky et al. (2004) у контексті більшої ефективності у порівнянні з плацебо.

Крім того, досліджувалось застосування прегабаліну для лікування центрального нейропатичного болю. Ефективність вивчалася на вибірці пацієнтів із центральним постінсультним болем (n = 219). Прийом препарату поліпшив якість сну пацієнтів та знизив рівень тривоги. За результатами CGI-S, у групі прийому прегабаліну зміни були достовірно кращі, ніж у групі плацебо (Kim et al., 2011).

Отже, з огляду на доступні дані доказової бази, прегабалін є препаратом першої лінії вибору при найбільш поширених видах нейропатичного болю. Важливою особливістю препарату є хороша переносимість. Такі побічні ефекти, як запаморочення і сонливість, є дозозалежними. Крім того, прегабалін практично не взаємодіє з іншими препаратами, що дозволяє застосовувати його у пацієнтів, які використовують фармакотерапію з приводу коморбідних станів.

Підготувала Ірина Сидоренко