сховати меню

Чи є потенційний зв’язок між лікуванням і зловживанням прегабаліном — міфи та реалії

16 березня 2020 р.

Прегабалін — психотропний пре­парат, розроблений ще понад 40 ­років тому. На фармринку проти­епілептичних і знеболювальних ­засобів він доступний майже 20 років (­менше — як засіб для профілактики тривожності). Упродовж ­останнього десяти­ліття прегабалін посів ліди­руюче місце у світі серед ­знеболювальних препа­ратів, які застосовують при нейро­патичному болю.

Протягом останнього ­десятиліття до препарату прегабалін прикута посилена увага органів охорони здоров’я, зумовлена зростанням рівня його призначень для лікування хронічного болю, а також збільшенням частоти випадків нераціонального застосування вказаного засобу. G. Mick etal. у статті «Prescriptions et usages de prégabaline: analyse d’une cohorte de 419 patients en centre d’étude et de traitement de la douleur et revue de la littérature», опублікованій в журналі Douleur et Analgésie (2019; 32: ­87–94), представили дані щодо трива­лого прийому прегабаліну в контексті оцінювання ризику зловживання препаратом і звикання до нього.

Автори провели детальний ретро­спективний аналіз даних щодо оцінювання стану та ­спостереження пацієнтів за період із 11 лютого 2013р. до 10 лютого 2019р. у ­Центрі оцінювання та лікування болю комуни Вуарон, Франція (далі — Центр).

За відповідний період у Центрі було проведено 9 тис. 170 консультацій для 3 тис. 190 пацієнтів, із яких 419 відповідали критеріям відбору для аналізу; їхній середній вік становив 55,3 року; стандартна похибка (СП) = 11,2 року; 79% із них ­понад рік страждали на хронічний біль. ­Серед цих 419 пацієнтів 91% скерували лікарі загальної практики, 8% — лікар-­спеціаліст, 1% — медичні працівники інших ­категорій; 86% проживали у Вуароні.

Як зауважують автори, ­отримані дані ­дослідження свідчать, що вживання наркотичних речовин в анам­незі без наявного на поточний момент зло­вживання наркотичними речовинами або використання препарату не за призначенням не є доведеними чинниками ризику звикання до прегабаліну в контексті вивчення його аналгетичної дії.

У звіті Французький комі­тет із ­нагляду за використанням анал­гетичних лікарських засобів (OFMA, 2017) не піддавав сумніву рекомендацію щодо застосування прегабаліну як засобу першої лінії при лікуванні нейропатичного болю. Використання лікарських засобів неналежним чином також не є підтверд­женим доказом ризику зловживання знеболювальними препаратами у пацієнтів із хронічним болем у Франції (Mick etal., 2013).

Автори переконані, що ­наявні натепер результати ­проведеного дослід­жен­ня доводять, що ризик невідповідного використання та звикання до прегабаліну характерний для по­пуляцій осіб із високим ступенем формування залежності та не притаманний ­пацієнтам із хронічним болем, яким призначають цей препарат, зокрема тим, хто спостерігається в медзакладах, де здійснюють діагностику та лікування болю. Ситуація в арабських країнах підтверджує вказаний висновок, пов’язуючи його ­переважно із соціальними питаннями; найчастіше випадки зловживання ­стосуються саме молодих осіб, які поєднують прегабалін з алкоголем, бензодіазепінами або трамадолом із рекреаційною метою, оскільки сильні опіоїди є важкодоступними.

На думку G. Mick etal., ­результати їхнього дослід­жен­ня дають чітке розмежування щонайменше двох груп населення, зроблене на підставі даних літератури. Тож ризик ­звикання, пов’язаний із призначенням прегабаліну для знеболення, можна ­вважати низьким, хоча він є дуже високим, якщо препарат вживають як психодислептичний засіб із рекреаційною метою або через залежність. Автори зазначають, що ризик звикання не підвищується в разі неадекватного (щодо показань до його застосування) призначення прегабаліну, навіть якщо проводити паралель між ступенями невідповід­ності таких призначень і продажу ­цього ­препарату. До того ж ризик звикання, пов’язаний із застосуванням прегабаліну, не зростає у пацієнтів, в анамнезі яких немає вживання наркотичних речовин. Це відрізняє прегабалін від опіоїдів, оскільки механізм його дії не охоплює мезолімбічну дофа­мінергічну систему (центр задоволення), хоча дослід­жен­ня на тваринах продемонстрували ефект дофамінергічного типу в разі системного болюсного введення дуже високих доз препарату (> 1500 мг) (Pontieri etal., 1995; Rutten etal., 2011).

Як зазначають автори, особи, які входять до групи ризику, ­майже ­завжди приймали прегабалін у поєд­нанні з іншими психотропними препа­ратами у високих дозуваннях, зокре­ма ­опіоїдами, що посилюють фармакологічний ефект (Snellgrove etal., 2017; Vashchinkina etal., 2018). Про ­специфічний ейфоричний ефект прега­баліну повідомляла лише невелика частка осіб (< 10%), які ­приймали аналгетики, а застосуван­ня внаслідок звикання відзначалося лише у ­виняткових випадках і не залежало від типу користувача (Baird etal., 2014; Bonnet and Scherbaum, 2017).

На підставі аналізу даних різних досліджень важко розрізнити зло­вживання поза потребою в знеболенні, для отримання психотропного ­ефекту, від зловживань, ­зумовлених неналежним використанням після призначення за показаннями. Про ефект релаксації в разі застосування прегабаліну однозначно повідомляли ­пацієнти з тривожним розладом, які раніше приймали ­бензодіазепіни, але це лише підтверджує обґрунтування призначення препарату при ­генералізованому ­тривожному розладі (ГТР); жодної згадки щодо зловживання або звикання до прегабаліну за його ­призначення особам із ГТР у літературі не зафіксовано (Snellgrove etal., 2017; Bonnet and Scherbaum, 2017; Kapil etal., 2014).

Дані, представлені на ­міжнародному рівні, та результати наведеного до­слід­жен­ня підтверд­жують, що ­такий ­ризик лишається низьким у ­контексті ­призначення ­прегабаліну для знеболення за відповідного ­медичного спосте­реження, ­проте він є високим і безпосередньо пов’язаним зі зло­вживанням ­препаратом із рекреаційною ­метою чи звиканням до ­нього за одночасного ­застосування з опіоїдами або алкоголем.

Повну версію статті «Чи є потенційний зв’язок між лікуванням і зловживанням прегабаліном — міфи та реалії» читайте на с.16.

Випуски поточного року

5 (116)

Зміст випуску 5 (116), 2020

  1. Т. О. Скрипник

  2. Н.А.Науменко, В.И. Харитонов

  3. Ю. А. Крамар

  4. В.И.Харитонов, Д.А. Шпаченко

  5. Н.В. Чередниченко

  6. Ю.О. Сухоручкін

  7. Ю. А. Крамар

  8. Н. К. Свиридова, Т. В. Чередніченко, Н. В. Ханенко

  9. Є.О.Труфанов

  10. Ю.О. Сухоручкін

  11. О.О. Копчак

  12. Ю.А. Крамар

4 (115)
3 (114)
1
2 (113)
1 (112)