сховати меню

Новий шлях загибелі мозку при хворобі Альцгеймера

сторінки: 40

22 лютого 2018 р.

Хвороба Альцгеймера (ХА) вражає понад 5 млн американців і посідає шосте місце серед причин смертності в США. В усьому світі налічується близько 36 млн осіб, які страждають на ХА, а до 2050-го, за прогнозами експертів, кількість хворих може зрости вчетверо. Оскільки точні біологічні механізми, які зумовлюють це захворювання, невідомі, то пошук ліків триває і нині.

У статті «Necroptosis activation in Alzhei­mer’s disease» представлено результати дослід­ження A. Caccamo et al., опублі­ковані в журналі Nature Neuro­science (2017;20(9):1236–1246), згідно з якими некроптоз — програмована некро­тична ­загибель клітини — пов’язаний із когнітивним погіршенням і тяжкістю ХА. ­Вчені знайшли підтверд­ження, що активація ­біологічного шляху некроп­тозу, яка викликає загибель нейронів, тісно пов’язана з тяжкістю ХА, зниженням пізнавальної здатності та втратою тканини і маси мозку, що є патофізіологічними ознаками хвороби.

«Ми очікуємо, що наші результати ­від­­кри­ють нову еру досліджень ХА ­для ­по­­даль­шої деталізації ролі некроптозу і розробки новітніх терапевтичних ­стра­тегій, спрямованих на бло­­­­ку­ва­ння його», — зауважив провідний ­автор до­слід­ження Сальватор Оддо.

Некроптоз — це процес, що змушує клітини «вибухати» зсередини і гинути, який ініціюється тріадою білків: RIPK1, RIPK3 і MLKL. Як було доведено, вказаний процес відіграє цент­ральну роль при розсіяному склерозу та бічному аміотрофічному склерозі, а тепер і при ХА. Утворення некросом прискорює некроптоз. Він активує MLKL, який впливає на міто­хондрії в такий спосіб, що призводить до загибелі клітин.

Щоб дослідити згаданий процес, науковці використовували кілька груп зразків мозку пацієнтів із ХА, вимірюючи рівень RIPK1, RIPK3 і MLKL у певній його ділян­ці, яка, як правило, була зруйнована через загибель клітин. На підставі отриманих результатів у хворих на ХА встановлено підвищений рівень зазначених маркерів. До того ж вони ідентифікували сигнальний молекулярний каскад активації некро­птозу, причому RIPK1 активував RIPK3 шляхом зв’язування з ним. Потім зазначений білковий комплекс зв’язувався та активував MLKL, що призводило до загибелі клітин. Унаслідок аналізу виявлено також підвищені рівні як RIPK1, так і MLKL після смерті у тканинах мозку пацієнтів із ХА, порівняно з мозком людини, яка прожила все життя без хвороби.

Крім того, науковцям вдалося підтвердити, що активація некроптозу клітин мозку корелює з рівнем тау-білка. На думку авторів, некроптоз, імовірно, не пов’язаний з утворенням β-­амілоїдних бляшок — однієї з головних фізіологічних характеристик ХА.

Для експериментів на живих істотах дослідники використовували мишачу модель захворювання, за допомогою якої продемонстровано, що зниження актива­ції некроптозу зменшує загибель клітин і покращує продуктивність у вирішенні питань, пов’язаних із погіршенням пам’яті. Отримані результати свідчать, що гальмування активації некроптозу за допомогою блокування RIPK1 запобігає втраті нейронів у мишей. У кінцевому підсумку в мишей з інгібованою активацією некроптозу значно поліпшилися показники в тестах просторової пам’яті, що включають навігацію через водний ла­біринт.

Вчені припускають, що дані такого ґатунку можуть сприяти створенню нових лікарських засобів для терапії ХА.

Підготувала Ірина Сидоренко

Випуски поточного року

1

Зміст випуску 1, 2024

  1. І. М. Карабань, І. Б. Пепеніна, Н. В. Карасевич, М. А. Ходаковська, Н. О. Мельник, С.А. Крижановський

  2. А. В. Демченко, Дж. Н. Аравіцька

  3. Л. М. Єна, О. Г. Гаркавенко,

2 (148)
1 (147)