Ривастигмін у лікуванні деменції, що асоційована з хворобою Паркінсона

Типовим проявом хвороби Паркінсона (ХП), перш за все, є рухові розлади, однак більшість пацієнтів страждають також і від немоторних симптомів. До найпоширеніших з них належать афективні розлади настрою, когнітивна дисфункція та деменція, психотичні розлади, дисфункція вегетативної нервової системи та порушення регуляції циклу «сон-неспання».

За свідченнями Aarsland et al. (2001), деменція розвивається у 4-6 разів частіше у пацієнтів з ХП, ніж серед осіб відповідного віку без даної патології. Поширеність деменції при ХП є варіабельною і залежить від демографічних характеристик досліджуваної популяції. Міжгрупова розповсюдженість даної патології серед осіб з ХП становить 40% (Cummings, 1988). Aarsland et al. (2003) протягом 8-річного періоду спостереження за пацієнтами з ХП виявили деменцію у 78% випадках.

Когнітивні й поведінкові симптоми, що супроводжують ХП, мають істотний негативний вплив як на хворих, так і на осіб, які доглядають за пацієнтом, а також суспільство в цілому. Розвиток деменції й асоційовані з нею поведінкові симптоми (наприклад, галюцинації) часто призводять до поміщення хворого в будинок престарілих, що значною мірою підвищує фінансові витрати (Aarsland et al., 1999, 2000). Слід підкреслити, що за наявності деменції при ХП підвищується ризик летальних наслідків (Hughes et al., 2004).

Klaus Seppi et al. у статті «The Movement Disorder Society Evidence-Based Medicine Review Update: Treatments for the Non-Motor Symptoms of Parkinson’s Disease», що була опублікована в журналі Movement Disorders (2011;26:3), зробили огляд методів лікування немоторних симптомів ХП, зокрема деменції. На думку авторів, окремої уваги серед препаратів, які застосовуються для лікування даної патології, є ривастигмін.

Так, Emre et al. (2004) в подвійному сліпому контрольованому плацебо клінічному дослідженні з паралельними групами визначали ефективність ривастигміну для лікування деменції у 541 пацієнта з ХП. Критеріями включення були деменція легкого та середнього ступеня тяжкості, що відповідала критеріям DSM-IV та пов’язана з ХП, кількість балів 10-24 за короткою шкалою оцінки психічного статусу (MMSE), розвиток когнітивного дефіциту, щонайменше, через два роки після появи симптомів ХП. Пацієнти були рандомізовані у співвідношенні 2: 1 у групи прийому ривастигміну (n = 362) та плацебо (n = 172).

Стан учасників оцінювали за допомогою шкали оцінки когнітивних функцій при хворобі Альцгеймера (ADAS-cog), а також за шкалою загального клінічного враження про зміну стану під час спільного дослідження хвороби Альцгеймера (ADCS-CGIC). Вторинними критеріями оцінки були показники шкали повсякденної активності (ADCS-ADL), нейропсихіатричного опитувальника (NPI), шкали оцінки психічного статусу (MMSE), комп’ютеризованої системи оцінки впливу досліджуваних препаратів на когнітивну функцію (CDR), тесту на швидкість мови Деліс – Каплан (D-KEFS), тесту малювання годинника. Для оцінки моторних функції використовувалася шкала UPDRS-III.

У хворих, відібраних випадковим шляхом для прийому ривастигміну, відзначалося поліпшення середнього показника від вихідного на три бали при первинній оцінці результату в порівнянні з групою плацебо (Emre et al., 2004). Автори дослідження, на основі отриманих результатів, дійшли висновку, що ривастигмін є ефективним препаратом у лікуванні деменції при ХП.

Через 24 тижні лікування відмічалось поліпшення у групі прийому ривастигміну: середнє значення ± SD = 2,1 (± 8,2) балів, що відповідає поліпшенню на 8,8 % за шкалою ADAS-cog у порівнянні з вихідним рівнем (23,8 ± 10,2). У групі прийому плацебо спостерігалося погіршення на 0,7 (± 7,5) балу, що відповідало 2,9 % від вихідного рівня (24,3 ± 10,5). Таким чином, абсолютна різниця у показниках між групами склала 11,7 %. Середній (± SD) показник за шкалою ADCS-CGIC на 24-му тижні лікування становив 3,8 (± 1,4) балу в групі прийому ривастигміну та 4,3 (± 1,5) – у групі плацебо. При порівнянні результатів у семи можливих категоріях за шкалою ADCS-CGIC (значне, середнє або мінімальне поліпшення; відсутність змін; значне, середнє або мінімальне погіршення) було виявлено, що в групі прийому ривастигміну було більше позитивних результатів ніж в групі плацебо (p = 0,007). Таким чином, клінічно значне поліпшення (тобто «значне» або «середнє») спостерігалося у 19,8 % випадків у групі прийому ривастигміну в порівнянні з 14,5 % – у групі плацебо (p = 0,007). При цьому клінічно значиме погіршення (тобто «значне» або «середнє») у групі прийому ривастигміну спостерігалося лише в 13 %, тобто значно рідше, ніж в групі плацебо (23,1%) (p = 0,007). Крім того, ривастигмін перевищував плацебо при оцінці по всім вторинним критеріям ефективності. Найбільш частими побічними реакціями, що спостерігалися в групі активного лікування і призводили до припинення прийому препарату, були нудота, блювота, запаморочення та тремор.

Враховуючи результати даного дослідження, клініцисти зробили висновок, що ривастигмін може бути ефективним препаратом для лікування деменції, що асоційована з ХП.

Препарати для лікування деменції при ХП наведені в таблиці.