Вплив прегабаліну на нейропатичний біль як наслідок променевої терапії в пацієнтів з онкологічними захворюваннями

Нейропатичний біль може виникати як реакція організму на променеву терапію у пацієнтів з онкологічною патологією, зокрема голови або шиї. Вони часто потерпають від ноцицептивного та нейропатичного болю внаслідок опромінення (Epstein etal., 2009). J. Jiang etal. у статті «Effect of pregabalin on radiotherapy-related neuropathic pain in patients with head and neck cancer: a randomized controlled trial», опублікованій в Journal of Clinical Oncology (2018; 36: 1–10), предста­вили результати рандомізованого конт­рольованого дослід­жен­ня ефективності й безпеки прегабаліну в осіб із нейропатичним болем унаслідок застосування проме­невої терапії. Метою багатоцентро­вого рандо­мізованого конт­рольованого дослід­жен­ня з подвійним засліпленням було визначення ефективності та безпеч­ності прега­баліну (препарат Лірика; виробник Pfizer, Китай), рекомендованого у багатьох клінічних настановах як препарат першої лінії за ­різних типів нейро­патичного болю, щодо зменшення інтенсивності ­хронічного нейропатичного болю, ­зумовленого променевою терапією у пацієнтів з онко­патологією голови або шиї (Johnson and Rice, 2014; Peltier etal., 2014).

Полегшення болю за 11-бальною цифровою рейтинговою шкалою інтенсивності болю (NRS) на 16-му тижні оцінювали у 128 пацієнтів із нейропатичним болем унаслідок променевої терапії (≥ 4 балів за NRS і ≥ 12 балів за шкалою нейропатичних симптомів та ознак університету Лідса (LANSS) на вихідному рівні). Пацієнтів рандо­мізували для активного ­лікування прегабаліном у гнучкому ­дозуванні (n = 64) або ­отримання плацебо (n = 64) протягом 16 тижнів. За 7-денним почат­ковим періодом (пацієнти щодня отри­мували по ­одній капсулі (75 мг) ­прегабаліну або плацебо ­двічі на добу) йшла 4-тижнева фаза титрування дози — 23 (35,9 %), 22 (34,4 %) і 19 (29,7 %) пацієнтів отри­мували максимальне добове дозування прегаба­ліну 300, 450 і 600 мг відповідно); далі — фаза підтримки дози (12 тижнів), потім — етап поступового зниження дозування препарату впродовж тижня. На 16-му тижні полегшення болю на ≥ 50 % за шкалою NRS досягли 19 (29,7 %) пацієнтів у групі застосування прегабаліну і 5 (7,8 %) — у ­групі приймання плацебо (різниця між абсолютними величинами 21,88 %; 95 % ДІ 7,33–36,42 %; р = 0,003); зниження інтенсивності болю на ≥  30 % — 38 (59,4 %) і 21 (32,8 %) відповідно, різниця між абсолютними величинами 26,56 %; 95 % ДІ 8,35–44,77 %; р = 0,006.

У групі застосування прегабаліну досягнуто значущого зниження вираже­ності болю за коротким опитувальни­ком з оцінювання болю (BPI-SF) проти плацебо на 16-му тижні (скоригована різниця 0,7; 95 % ДІ 0,01–1,3; р = 0,047), а також суттєвішого зменшення ­загальних функціональних порушень (13,4 і 8,6 відповідно; скоригована різниця 4,8; 95 % ДІ 2,9–6,8; р < 0,001).

Помітне поліпшення фізіологічних і психологічних показників при застосуванні прегабаліну порівняно з плацебо (р = 0,004 і 0,01 відповідно) спостерігали за коротким опитувальником ВООЗ для оцінювання якості життя (WHOQOL-BREF). Про ефективність ліку­вання за шкалою загальної оцінки динаміки стану пацієнтом (PGIC) повідомили 30 осіб (47,6 %) із групи терапії прегабаліном і лише 8 (12,9 %) із групи приймання плацебо; різниця між абсолютними величинами 34,7 % (95 % ДІ; 18,2–51,2 %; р < 0,001, доповнення даних). Дієвість терапії за шкалою загальної оцінки стану клініцистом (CGIC) підтверджено в 36 пацієнтів (57,1 %), які приймали прегабалін, і в 10 (16,1 %) з групи отримання плацебо, різниця між абсолютними величинами 41,0 % (95 % ДІ 24,1–57,9 %; р < 0,001).

Дослідники не виявили значущої різниці (р = 0,29) щодо частоти розвитку принаймні однієї побічної реакції у групах терапії прегабаліном і приймання плацебо (n = 35; 54,7 % і n = 29; 45,3 % відповідно). Біль унаслідок іоні­зуючого випромінювання ­зумовлений недостатнім надход­жен­ням кисню ­після ураження мікросудин, стисканням нервових стовбурів через надмірний фіброз, ураженням аксонів і демієлінізацією нервів (Delanian etal., 2012; Yarnold and Brotons, 2010; Weigel etal., 2016). Прегабалін ефективний у разі болю, спричиненого ураженням периферичних нервів, подібного до больової діабетичної периферичної нейропатії (Baron etal., 2010; Rosenstock etal., 2004).

Результати дослідження J. Jiang etal. продемонстрували, що терапія прегабаліном знижує інтенсивність периферичного нейропатичного болю, пов’язаного з променевою терапією, на 2,44 бала (порівняно з вихідним рівнем) проти 1,58 бала у групі приймання плацебо за середньої скоригованої різниці 0,87 (95 % ДІ 0,30–1,44; р = 0,003).

Психологічний дистрес є ще ­однією важливою проблемою для пацієнтів, які страждають на рак (Hanna etal., 2015). Дані щодо ознак депресії, змін настрою й здатності насолоджуватися життям (за BPI-SF) підтвердили наявність несприятливого ­психологічного ­статусу осіб, які отримували ­променеву терапію з лікувальною метою, що ­збігається з попередніми результатами (Astrup etal., 2015; Chen etal., 2013).

Автори вважають, що особливу ­увагу слід приділяти психологічним розла­дам у пацієнтів із нейропатичним ­болем як наслідком променевої те­рапії (Jensen etal., 2007). Отримані дані свідчать, що поліпшення стану в разі три­воги, депресії та психологічних пору­шень було більш значущим у пацієнтів, які ­приймали прегабалін, аніж в осіб ­групи плацебо (р < 0,05). Лікування прегабаліном сприяло також суттєвішому підвищенню якості життя, ніж прийом плацебо.

Прегабалін затверджений у Європейському союзі для лікування генералізо­ваного тривожного розладу, це може слугувати поясненням поліпшення глобального емоційного ­статусу ­пацієнтів, які ­отримували прегабалін у рамках дослід­жен­ня (Frampton, 2014). Отже, прегабалін ефективно зменшував нейро­патичний біль внаслідок променевої терапії, добре переносився, сприяв більш вираженому поліпшенню настрою та якос­ті життя, ніж плацебо. Підтверджено подвійний сприятливий ефект прегабаліну щодо зменшення нейропатичного болю та ознак психологічних розладів у пацієнтів з онко­патологією голови або шиї.

Повну версію статті «Вплив прегабаліну на нейропатичний біль як наслідок променевої терапії в пацієнтів з онкологічними захворюваннями» читайте на с. 20.