скрыть меню

Гострий психотичний епізод на тлі антимікробної терапії

страницы: 12-13

Психоз — аномальний стан свідомості, серед симптомів якого маячення та галюцинації, що призводить до втрати зв’язку з реальністю, підвищує ризик інших захворювань і може мати серйозні несприятливі наслідки. До вашої уваги представлено огляд звіту про клінічний випадок розвитку симптомів гострого психозу після початку лікування комбінацією протимікробних препаратів, описаного S. I. Arain et al. у статті «Acute psychotic episode induced by antimicrobial treatment» видання Case Rep Psychiatry (2023 Apr 1; 2023: 9996763).

Для стану психозу характерні втрата «контакту з реальністю» і здатності розрізняти об’єктивну дійс­ність (явища, події, факти, предмети) і ­власну уяву, наявність незвичних неприємних, а іноді й лячних думок і почуттів. Психотичний епізод може мати як гострий початок, так і розвиватися поступово. ­Серед симптомів психозу: ­маячення, галюцинації в різних модальностях, неадекватна поведінка, незв’язне мовлення, розлади ­мислення, ­проблеми зі сном, соціальна замкнутість, брак моти­вації та труднощі в повсякденній діяльності. Галюцинації — це розлади сприйняття, які бувають зоровими, слуховими, нюховими, смаковими або тактильними, тоді як маячення — це виникнення невідповідних існуючій реальності непо­хитних хибних пере­конань (Kiran and Chaudhury, 2009; NHS, 2022).

Психоз може бути симптомом таких станів, як шизо­френія, бі­полярний афективний розлад (БАР) і тяжка депресія, які є серйозними й тривалими психічними захворюваннями. Однак психоз також може бути спричинений ­стресовими життєвими подіями, зловживанням алкоголем і наркотичними речовинами, деякими неврологічними захворюваннями, поло­гами, порушеннями режиму сну або деякими ліками, що відпускаються за рецептом (HSE, 2022).

Раннє втручання для лікування психозу є важливим, оскільки в іншому випадку пацієнти можуть завдати собі шкоди. До того ж більшість пацієнтів демонструють ­кращу та ефективнішу відповідь на лікування, якщо воно було розпочате на ранній стадії за допомогою відповідної комбінації медикаментів і психосоціальної підтримки (NHS, 2022; Guvenek-Cokol, 2022). Зокрема, зареєстровано та задокументовано випадки гострого психозу та інших несприятливих нейропсихіатричних побічних ефектів на тлі застосування антибіотиків (Essali and Miller, 2020; Psychiatric adverse effects of antibiotics, 2019). Як зазначають ­дослідники, пацієнти з психічними розладами під час перебування в стаціонарі частіше отримують більш ніж один антибіотик, і хоча протимікробні препарати асоційовані з нейропсихіатричними побічними ефектами, основний механізм цього зв’язку досі невідомий (Kehoe and Miller, 2020).

Клінічний випадок

вгору

Пацієнтка — 26-річна жінка без будь-якої значущої патології в анамнезі. Заміжня, має чотирьох здорових дітей; ­члени родини не надали інформації про наявність психо­соціальних чинників. Жінку доставили до відділення швидкої допомоги через сильне збу­дження, зорові галюцинації, маячні ідеї переслідування, порушення мислення, повну відсутність сну та ­різкі зміни настрою. У відділенні швидкої допомоги їй ввели 5 мг галоперидолу, 25 мг дифенгідраміну та 2 мг ­лоразепаму, ­після чого госпіталізували для повного медичного обстеження, зокрема дослі­дження життєво важливих функцій, лабораторних аналізів, комп’ютерної томо­графії (КТ) головного мозку та консультації психіатра.

Результати медичного обстеження не ­продемонстрували жодних відхилень від норми. Дослі­дження соціальної, ­медичної та особистої історії жінки, а також даних щодо вживання наркотичних речовин не засвідчило жодних значущих показників, які можна було б пов’язати із ­гострим психотичним епізодом. Пацієнтка не мала сімейного анам­незу будь-яких психічних захворювань.

Зі слів жінки, симптоми гострого психотичного епізоду вперше виникли за 11 днів до госпіталізації до відділення швидкої медичної допомоги. Під час поїздки на сімейний захід до ­віддаленого ­міста у пацієнтки трапилася ­вагінальна кровотеча (термін вагітності – кінець першого триместру). У найближчій лікарні жінці було виконано дилатацію та кюретаж із приводу викидня і призначено два ­антибіотики (амоксицилін / клавула­нат і метронідазол). Дилатація та кюретаж пройшли без ускладнень, пацієнтка не потребувала жодних постпроцедурних втручань, як-от ­переливання крові. Її виписали з рекомендацією приймання обох анти­біотиків протягом семи днів. Через ­24–48 год після ­початку лікування ­антибіотиками у жінки виникли ознаки ­маячного розладу, надмірний ­страх; ­нюхові, зорові та слухові галюцинації; релігійні висловлювання, кошмари. Вона повністю втратила сон; хвилювалася за власний стан та ­неодноразово запитувала, чи не помре. Пацієнтка не спала і не їла впродовж трьох діб, проте не зверталася по медичну допомогу, оскільки була переконана, що «її зцілить Бог», а на ­шос­тий день від початку антибіо­тикотерапії припинила ­приймати ліки. Наступного дня стан жінки погіршився, її доста­ви­ли до лікарні швидкої допомоги, а згодом перевели до ­ста­ціонарного відділення. Після повного медичного обсте­ження (фізикальний огляд, електрокардіограма,­­ ­аналіз сечі на наркотики, ­лабораторні дослі­дження, бактеріальний ­посів крові та сечі, КТ) не виявлено ­неврологічної патології та клінічно значущих симптомів, які потребу­вали б магнітно-резо­нансної томо­графії (МРТ). За результа­тами консультації психіатра, призначено оланзапін (по 5 мг перорально двічі на день; у разі ажитації, за потреби, — по 5 мг перорально що 8 год) і лоразепам (по 1 мг що 6 год, якщо це було необхідно для купірування тривоги чи збу­дження). Пацієнтка перебувала в лікарні чотири дні, її стан поліпшився; вона ­продовжувала отримувати психосоціальну підтримку і демонструвала терапевтичний комплаєнс. Її виписали ­додому, призна­чивши оланзапін (10 мг) перед сном із подальшим спостереженням упродовж тижня.

Обговорення

вгору

S. I. Arain etal. вважають, що в описаному клінічному ­випадку ­гострого психотичного епізоду, зумовленого коротко­часною анти­мікробною терапією після дилатації та кюре­тажу, ризик постпроцедурних інфекцій можна знизити за допомогою відповідних асептичних умов, однак такі процедури все ще пов’язані з ризиком інфікування.

K. Thiyagarajan etal. (2021), які порівнювали рівень інфі­кування під час процедури дилатації та кюретажу, не ­виявили статистично значущої відмінності щодо ­частоти інфекцій у групах пацієнтів, які отримували / не отримували профілактику антибіотиками. Отримані результати підтвердили підвищення резистентності до антимікробних препаратів і можливість розвитку побічних реакцій. Це викликає занепокоєння у пацієнтів, які отримують антибіотикопрофілактику за процедури дилатації та кюретажу.

Метронідазол — один з основних препаратів для ­лікування бактеріальних і паразитарних інфекцій, який часто застосовують у комбінації з іншими антибіотиками для профілактики за хірургічних втручань (Lyand DeLisi, 2017; Weir and Le, 2022). Клавуланова кислота діє як потужний інгібітор β-лактамаз; її застосування в комбінації з амоксициліном виявилося дуже ефективним для лікування паці­єнтів з ­інфекціями дихальних і сечовивідних шляхів, ­шкіри та м’яких тканин, а також акушерських, гінекологічних та інтра­абдомінальних інфекцій (Ball, 2007).

Упродовж останніх років привертають увагу ­психотичні симптоми, що мають тимчасовий характер і розвиваються як побічний ефект антимікробного лікування. Нині наявні дані про прямий зв’язок між гострим психозом і впливом антибіотиків. Зокрема, згадується «Синдром Уаньє», названий на честь клініциста, що помітив психотичні реакції (­зорові й ­слухові галю­цинації та численні маячення) у пацієнтів, яким призначали пеніцилін. Механізм цієї кореляції досі невідомий і він різниться для різних класів антибіо­тиків. Є гіпо­теза, що він може бути пов’язаний із прямим впливом антибіотиків на функцію нейромедіаторів або моду­ляцію продукування цитокінів. Цитотоксичний і ­вазогенний ­набряк та його інгібувальна дія на рецептори γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) — це можливі механізми, пов’язані із симптомами нейро­токсичності у пацієнтів, які приймають метронідазол. Як повідомлялося, класи β-лактамів, ­зокрема пеніциліни, цефалоспорини та карбапенеми, спричиняють нейротоксичність, діючи як антагоністи рецепторів ГАМК-А. Хімічна структура β-лактамного кільця ­подібна до такої антагоніста ГАМК бікукуліну, що може призвести до нейропсихіатричних побічних ефектів, як-от судоми, галю­цинації, маячення та психоз (Essali and Miller, 2020; Psychiatric adverse effects of antibiotics, 2019).

Психотична або маніакальна симптоматика, що ­отримала назву «антибіоманія», визначається як стан, за якого в пацієнта розвиваються психотичні симптоми, зокрема манія, ­після початку лікування антибіотиками. Цікаво, що після припинення антимікробної терапії пацієнт повертається до нормального стану (Essali and Miller, 2020; Ly and DeLisi, 2017; Antibiomania-WikEM, 2022).

Так, пацієнтка, чий випадок обговорюється, не повідомляла про дію будь-якого іншого психосоціального стресора або стороннього чинника на початку гострого ­психотичного епізоду. Диференціальна діагностика (на підставі клінічних ознак і лабораторних результатів) охоплювала проблеми з метаболізмом, як-от гіпоглікемія, електролітний дис­баланс, системна недостатність органів, фізична травма (­зокрема ­голови), зневоднення, недоїдання, анемія та ­делірій. Гострий психотичний епізод додатково підтвер­джувався повним зникненням симптомів після припи­нення приймання антибіотиків. Нині бракує доказів зв’язку між ­дилатацією та кюретажем і психозом. Раніше повідомляли про ­випадки асоціації як метронідазолу, так і амоксициліну / ­клавула­нату з ­появою психотичних симптомів. Представлений випа­док подібний до них, оскільки як поява, так і зник­нення психотичних симптомів відбувалося впродовж семи днів після ­початку та ­припинення антимікробної ­терапії.

Отже, можна припустити, що лікування антибіотиками у пацієнтки мало сильну кореляцію з початком гострого психо­тичного епізоду. Хоча у звіті є обмеження, які не ­дають ­змоги пов’язувати психотичний епізод виключно з лі­куван­ням метро­нідазолом або амоксициліном / клавула­натом, оскільки застосування обох препаратів було розпочато і припинено одночасно. А повторну пробу з будь-яким антибіотиком не виконували через етичні міркування та визначене співвідношення ­ризику й користі.

Висновки

вгору

Як зазначають автори, до призначення анти­біотиків необхідний ретельний підхід, особливо за ­комбінованого приймання. Досі бракує науково ­обґрунтованих рекомендацій щодо лікування пацієнтів із попередніми або поточними психічними захворюваннями для запобігання нейропсихіатричним побічним ефектам, що розвиваються через ­застосування анти­мікробних засобів. Своєчасне ­усунення таких побічних ефектів внаслідок ­використання проти­мікробних препаратів може мати знач­ний вплив на загаль­ний стан здоров’я паці­єнта. Зважаючи на важливість ­раннього розпізнавання психіатричних побічних ефектів, важливо продовжувати дослі­дження для виявлення меха­нізмів психозу, спричиненого прийманням антибіотиків, і порівняння кількості зареєстрованих випадків для окремих протимікробних препаратів.

Підготувала Наталія Купко

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2023 Год

Содержание выпуска 9 (145), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. А.О. Бурдейний, С.О. Сташенко

  3. А. Г. Бондарчук, Т.Ю. Ільницька

Содержание выпуска 8 (144), 2023

  1. Т. І. Стеценко

  2. Тарас Левін

Содержание выпуска 6 (142), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. Є. М. Денисов

  3. О. О. Хаустова

  4. О. Аврамчук, О. Ніздрань, П. Блозва

Содержание выпуска 1, 2023

  1. Л. М. Єна, Г. М. Христофорова, О. Г. Гаркавенко

  2. М.В. Полівода

  3. Пол Булен

Выпуски текущего года

Содержание выпуска 1, 2024

  1. І. М. Карабань, І. Б. Пепеніна, Н. В. Карасевич, М. А. Ходаковська, Н. О. Мельник, С.А. Крижановський

  2. А. В. Демченко, Дж. Н. Аравіцька

  3. Л. М. Єна, О. Г. Гаркавенко,