скрыть меню

Міждисциплінарна співпраця в організації медичної допомоги, освіти та соціальної підтримки осіб із розладами аутистичного спектра

За матеріалами ІІІ Науково-практичної школи з питань аутизму (6–8 червня 2019 р., Полтава, Україна)

страницы: 7-12

Т.О. Скрипник, ДУ «Науково-дослідний інститут психіатрії МОЗ України», м. Київ

Цьогоріч на початку червня у Полтаві відбулася ІІІ Науково-практична школа з питань аутизму. Започатковано цей захід ще три роки тому, коли у Львові за ініціативи учасників секції дитячої психі­атрії Асоціації психіатрів України та за підтримки Державної установи «На­уково-дослідний інститут психіатрії МОЗ Украї­ни» було проведено першу школу з обміну досвідом, ­поширення та вдосконалення знань про розлади аутистич­ного спектра (РАС). У світі сьогодні на РАС хворіє ­кожна ­68-ма дитина. Надання медичної та соціальної допомоги, відповідних освітніх послуг (від дитинства до літнього віку) стає тяжким фінансовим тягарем для суспільства. Чим рані­ше вдається діагностувати захворювання та призначити спеціальні науково обґрунтовані методи ­реабілітації, тим кращим буде прогноз для інтеграції, адаптації такої дитини у суспільний простір протягом життя.

nn19_6_712_r1-300x169.jpg

 

РАС є поліморбідним розладом із різноманітними коморбідними психічними, неврологічними, ­соматичними порушеннями. Брак належної компетенції фахівців, які стикаються з наданням допомоги зазначеній катего­рії дітей, став мотивацією для створення навчально-­методичного майданчика з питань РАС. ІІІ Науково-­практична школа з питань аутизму була присвячена РАС у підлітків і молодих дорослих. Окрім лікарів, активну участь у її діяльності брали освітяни, ­працівники інклюзивно-­ресурсних центрів, психологи та ін. Ще рік тому Міністерство освіти і науки України ­офіційно ­започаткувало інклюзивну форму навчання для ­дітей з особливими потребами на всіх рівнях освіт­нього ­процесу. Але вже під час імплементації інклюзії ­фахівці стикнулися з низкою труднощів. Психолого-медико-педа­гогічні комісії (ПМПК), які регулювали питання спеціальної освіти дітей з ­особливими потребами, були реорганізовані, зокрема з їхнього ­складу вилучені лікарі. Це зроблено з метою дестигматизації спеціальних ­освітніх послуг, спрощення оціню­вання та надання ­рекоменда­цій щодо інклюзивного супроводу дітей з особливими освітніми потребами. Перед ­новоствореними інклюзивними ресурсними центрами (ІРЦ) поставлено ­завдання діаг­ностування; ­кваліфікації ­умов, необхідних для ­інк­лю­зії; визначення ступеня складності особ­ливих освітніх потреб; організації інклюзивного ­процесу. До­тепер не ­вдалося досягти бажаної ефектив­ності в ­роботі ІРЦ. Багато проб­лем виникло зокрема під час взаємодії ІРЦ із дитячими психіатрами щодо організації ­допомоги дітям із розладами аутистичного спектра. Впровад­жен­ню нових підходів, ­напевне, заважають застарілі меха­ніз­ми ­надання спеціальних освітніх послуг дітям із РАС, а ­також недосконалість, хибність та архаїчність формулю­вань у ­нових регламентних документах.

nn19_6_712_r2-300x169.jpg

 

Роботу школи відкрила Марина Бабенко (медичний радник із психіатрії та неврології компанії ACINO), яка презентувала соціальний проєкт «Твій безмежний світ» швейцарської фармацевтичної компанії у ­сфері ­розвитку послуг для пацієнтів із розладами ­аутистичного ­спектра. Цей проєкт спрямований на промоцію ­сучасних ­технологій діагностики та лікування РАС, сприяння стажу­ванню українських фахівців у провідних ­наукових закладах країни, виданню посібників для ліка­рів, під­руч­­ників з інклюзивної освіти дітей із РАС, ­закупівлі ­спеціального обладнання для ­реабілітаційних центрів. Доповідачка розповіла про участь компанії у наданні допомоги, забезпеченні реабілітації дітей, які ­мають ­розлади аутистичного спектра. Проєкт підтримує ­заходи, конфе­ренції, що мають на меті об’єднати різних фахівців в обговоренні та вирішенні проблем на­вчання, реабілітації, соціальної інклю­зії осіб із РАС, зокрема «Міжнародні консультації: співпраця заради реформ у системі охорони ­психічного здоров’я дітей», «Науково-­практична школа з питань аутиз­му», «Дні французької ­психіатрії і ­неврології». Одним із напрямів роботи є участь у ­поширенні навчально-­методичної літератури, а саме посібників з ­математики для дітей із ментальними пору­шеннями, путівників для батьків дітей із РАС та для шкіл, у яких навчаються діти з РАС. Зокрема, було презентовано видання кишенькового ­посібника для лікарів «­Аутизм» за ­редакцією І. А. Марценковського.

nn19_6_712_r3-300x169.jpg

 

Голова експертної ради Незалежної асоціації психологів, науковий співробітник відділу психічних ­розладів дітей та підлітків ДУ «Науково-дослідний інсти­тут психі­атрії МОЗ України» Тетяна Олексіївна ­Скрипник презентувала доповідь «Конт­роверсійні питання інклюзив­ної освіти дітей та підлітків із ­гіперкінетичним розладом, розладами аутистичного спектра та руйнівною поведінкою». Під час виступу йшлося про суперечності в нормативно-правовій базі між ­Положенням про інклю­зивну освіту та Законом України «Про ­психіатричну допомогу», а також про особливості застосування Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ).

Катерина Іванівна Бояршинова, психолог, психо­терапевт, президент «Незалежної асоціації психологів», член Всесвітньої федерації охорони психічного здоров’я (WFMH, США), м. Київ, виступила з доповіддю «Насильство в школі, концептуалізація проблеми у ­підлітків із розладами аутистичного та гіперкінетичного спект­рів. Менеджмент булінгу, інтеграція та розмежування фокус­них втручань». Вона зосередила увагу на поширенні в ­освітній практиці такого явища, як шкільний булінг. ­Порівнюючи ситуації в ­Україні та інших країнах світу, доповідачка ­детально описала, як саме і за яким сценарієм найчастіше відбувається процес цькування дітей із ментальними пору­шеннями. А також запропонувала моделі оціню­вання, що дають змогу діагностувати булінг і використовувати їх як інструмент протидії. Крім того, Катерина Іванівна презентувала кейс-випадок, який демонструє перевагу колаборативної співпраці ланок медичної допомо­ги та освітньо-психо­логічного супроводу дити­ни з гіперкінетичним розладом; шляхи подолання труднощів у навчальному та ­виховному процесах, батьківській ­взаємодії з дитиною та механізми розв’язання проб­лем у закладах освіти.

Світлана Богданівна Апостол (Ужгородська ­міська дитяча клінічна лікарня) присвятила свій виступ питан­ням медико-соціальної експертизи при розладах аутис­тич­ного спектра у дітей, підлітків і дорослих. Вона ­звернула увагу присутніх на юридичні аспекти і показання для надання соціальної допомоги батькам, які мають ­дитину з інвалідністю, зазначивши критерії, відповідно до яких при здійсненні такої допомоги її може бути забезпечено згідно з установленою категорією «­дитина з інвалідністю підгрупи А», ­навела перелік регламентних документів і пояснила алгоритм ­процедури ­оформлення такої соціальної ­допомоги. Доповідачка ­ознайомила учасників школи з правовою ­базою для ­визначення форм навчання дитини, порядком ­установлення ­особливих освітніх потреб. Зокрема, зазначила порядок установлення, критерії визначення груп ­інвалідності після ­досягнення дитиною з РАС 18-­річного віку. Адже в окремих ­регіонах досі існує практика ­безпідставного ­перегляду РАС ­після досягнення такими пацієнтами повно­ліття і ­зміна на діаг­но­зи шизо­френії та розумової відсталості в разі оформлення ­інвалідності у ­дорослому віці. Світлана Богданівна розповіла про різні види соціальних пільг, передбачених чинним законодавством для ­батьків, які виховують дитину з особливими потребами. Її виступ ­базувався на практичних і юридичних ­питаннях, із якими часто стикаються як батьки дітей із ­психічними розладами, так і лікарі-психіатри під час виконання своїх службових обов’язків.

Оксана Карбовська, засновник освітнього проєкту «Школа Мозаїка і ресурсні класи для дітей із РАС» (м. Бровари), презентувала актуальну та цікаву доповідь стосовно правового поля в організації інклюзивного навчального процесу, акцентувавши на проб­лемних аспектах і перешкодах у разі ініціації батьками інклюзивної форми навчання в дошкільних і шкільних закладах ­освіти. Також доповідачка запропонувала присутнім покро­ковий алгоритм із подолання чинних прогалин у забезпеченні освітнього інклюзивного процесу для дітей з особливими потребами.

nn19_6_712_r4-300x228.jpg

 

Юрій Олександрович Стратович (ТМО «­ПСИХІАТ­РІЯ» в місті Києві) виступив із доповіддю «Проб­леми поведінки, пов’язані зі статевим дозріванням у підлітків із розладами аутистичного спектра». Здорове статеве виховання актуальне для будь-якої дитини. У дітей із РАС пубертатний період потребує спеціального психологічного та соціального супроводу. Часто батьки асоціюють згаданий різновид виховання тільки з фізіо­логічними змінами дитини та статевими стосунками. Як зауважив доповідач, статеве виховання має розпочинатися змалечку, зокрема з формування у дитини самостійності у вико­нанні гігієнічних навичок, процедур з ­догляду за тілом, створення окремої території для сну, формування належних уявлень про тілесні кордони та власні інтим­ні зони, своє­часні та на доступному ­рівні пояснення про зміни, які відбува­ються під час дорослішання, завдяки чому ­формується правильне ставлення до питань статі. Із наближенням ­підліткового віку для дитини важливо мати відповідні знання про ­статеві стосунки, конт­рацептивні засоби, настання вагітності. Батькам іноді складно збагнути значу­щість і необхідність розповідати про це, ­зокре­ма якщо дитина має ­певні ментальні особливості. У ­підлітків із РАС також важливу роль віді­грає процес формування навичок щодо безпечної гендерної поведінки. Адже останнім часом ­сексуальні ­злочини проти ­дітей не є рідкістю, особ­ливо серед ­уразливої кате­горії у цьому сенсі — осіб дитячого віку з ­психічними порушеннями.

nn19_6_712_r6-300x228.jpg

 

Цілу низку презентацій представили лікарі ­Львівського обласного дитячого психоневрологічного диспансеру, який є визнаним організаційно-методичним центром ­медико-соціальної допомоги дітям із РАС. Петрів Алла Петрівна виступила з доповіддю «Підлітки з розладами аутистичного спектра. Особливості та проблеми: медичний, освітній та соціальний аспекти». Узагальнюючи до­свід роботи відповідних закладів Львівщини, вона на­голосила, що сьогодні 20–25 % підлітків із РАС мають гарний прогноз щодо соціальної адаптації та власного розвитку, проте залишається відкритою тема ­розроблення і впровад­жен­ня відповідних навчальних і соціальних програм. Їхньою кінцевою метою має бути зокрема соціалізація, професійно-­трудова реалізація кожної особи з аутиз­мом, зважаючи на її індивідуальні особливості та можли­вості. Надія Рома­нівна Іванців і Наталія Юріїв­на Масяк ознайомили учасників заходу з перспективами застосування когнітивно-поведінкової терапії при РАС, а також поділилися власним досвідом терапії.

Окремим напрямом роботи школи стало ­обговорення нейробіології первазивних розладів розвитку, ­питання діагностики та терапії у сфері перетину компетенцій дитячої психіатрії, дитячої неврології та медичної генети­ки. Лекція Людмили Миколаївни Танцури (д.мед.н., завідувачки відділу дитячої психоневрології та паро­ксизмальних станів ДУ «Інститут неврології, психі­атрії та наркології» НАМН України, Харків) була ­присвячена розладам загального розвитку (когнітивним синдромам) у дітей із генетичними захворюваннями. Як повідомила доповідачка, генетично зумовлена розумова відсталість зустрічається при трьох групах захворювань: хромосомних (абераціях, зокрема трисомії за хромосомами 21, 18, 13, синдроми Ангельмана, ­Прадера—Віллі, Вільямса, котячого крику та ін.); моно­генних мутаціях (генних мутаціях із аутосомно-домінантним типом успадкування — туберозному склерозі; аутосомно-рецесивним типом успадкування — фенілкетонурії; мутаціях у Х-хромосомі — синдромі Ретта; мутаціях, асоційованих із міто­хондріальними енцефало­міопатіями — МЕLAS-синдромі) і багатофакторних генетичних захворюваннях.

nn19_6_712_r5-300x228.jpg

 

Доповідь Володимира Ігоровича Харитонова, завідувача дитячого відділення ТМО ПСИХІ­АТРІЯ» в м. Києві, була присвячена генетичним аспектам аутизму та епілеп­сій. На початку виступу він нагадав, що сьогодні є всі підстави говорити про РАС як спадкове захворювання: конкордантність щодо вказаної патології у монозиготних близнюків становить 60–70 %, у дизиготних — 5–10 %; ризик повторної діагностики РАС у сіблінгів перевищує 10 %, за деякими даними, він ­сягає до 20 % та є ­вищим, якщо пробанд дівчинка; ризик народ­жен­ня дитини з аутиз­мом в сім’ї, де вже є більш ніж одна дитина з первазивним розладом розвитку, перевищує 33 %. Доповідач розглянув механізми генетичних порушень на ранніх етапах ембріогенезу, які супроводжуються змінами у процесі кодування білків хромосом шляхом дуплікації, помилкових вставок чи видалення окремих груп нуклеотидів, що призводить до кодування модифікованого білка зі зміненими функціями. Серед причин РАС простежується низка моногенних хвороб: синдром Ретта (1 %), синдром ламкої Х-хромосоми (1–3 %), туберозний склероз (1–2 %). Такі мутації пов’язані одночасно з ­маніфестацією РАС та епілепсій (ARX, CDKL5, PCDH19, RAB39B, дуплікації MECP2, DYRK1A, STXBP1, BCKD-kinase, SIK1, SYNGAP1, GPHN, CNTNAP2, SETD2, DEAF1, SLC35A3, EEF1A2). Більшість випадків РАС (до 20 %) асоціюються з мутаціями, що виникли de novo. Фенотип РАС об’єднує цілу низку клінічних ознак: розумову відсталість, наявність епілепсії, затримки формування моторних і ­мовленнєвих навичок, м’язову гіпотонію та диспраксію, мікро- або макроцефалію, порушення поведінки та настрою. Поліморбідність клінічних ознак, їх асоціа­ція з ­первазивними розладами розвитку дає підстави щодо припущення зв’язку генетичного та клінічного поліморфізму при РАС. Гене­тичні дослід­жен­ня, на ­думку доповідача, є ­необхідними для прогнозування первазивних розладів ­розвитку та епілепсій, ­визначення стратегії лікування та можливості успадкування при плану­ванні вагітності. ­Володимир Ігорович навів цікавий за перебігом клінічний випадок первазивного ­розвитку з підтверд­женою генетичною пато­логією. ­Ідентифікація ­генетично­го полі­морфізму (гетерозиготного варіанта KIAA2022) ­виявилася корисною для кваліфікації клінічного фенотипу та підбору оптималь­ної стратегії лікування.

nn19_6_712_r7-300x228.jpg

 

Продовженням цієї теми стала доповідь Тетяни Олек­сі­­­ївни Скрипник «Клінічний фенотип розладів аутистичного спектра у дітей дошкільного та шкільного віку, обтя­жених епілептичними припадками». Первазивні розлади (порушення загального розвитку) та епілепсії є ­ознаками єдиного патологічного процесу — порушення нейро­розвитку, що проявляється в клінічній практиці ­наявністю поліморбідності, можливістю одночасної діагностики низки психічних і неврологічних розладів. Зокрема, ­подвійна діагностика РАС та епілепсій у ранньому віці відпо­відає тяжчому перебігу (виражена когнітивна ­недостатність, часті епілептичні напади). Ва­ріанти перебігу РАС, ускладнені появою епілептичних нападів у дошкільному і молодшому шкільному віці, можуть супроводжуватися регресом психічних функцій, розвитком коморбідних (афективних, поведінкових психічних розладів). У таких пацієнтів застосування проти­епілептичних препаратів (ПЕП) може поліпшувати прог­ноз щодо загального розвитку та симптоми коморбідних психічних розладів. Слід пам’ятати, що викорис­тан­ня ПЕП у дітей із подвійною діагностикою РАС та епілепсій може супроводжуватися конт­роверсійними впливами на загальний розвиток та коморбідні психічні розлади: викликати поліпшення або погіршення ­динаміки роз­витку, зумовлюва­ти редукцію або агравацію ­симптомів коморбідних психічних порушень. Інтегрована оцінка ефективності застосування різних ПЕП при ­подвійній діагностиці РАС та епілепсії також може залежати від типо­логії коморбідних психічних розладів.

Лекція завідувача відділу психічних розладів дітей та підлітків ДУ «Науково-дослідний інститут ­психіат­рії МОЗ України», м. Київ, Ігоря Анатолійовича Мар­цен­ковського продовжила розпочату дискусію щодо коморбідності РАС. Доповідач акцентував увагу авди­торії на питаннях поліморбідності в педіатрії ­розвитку, коморбідності РАС та епілепсій, коморбідності ­розладів нейро­розвитку та епілепсій із рекурентними та ­біполярни­ми депресіями, маніями, гіперкінетичним розладом. Ігор Анатолійович навів можливі варіанти ­взаємозв’язку ­афективних розладів та епілепсій: 1) відсутність причинно-­наслідкового взаємозв’язку, єдиного етіопато­генезу, що потребує подвійної діагностики; 2) клінічні фенотипи, за яких психічні розлади зумовлені психічною травма­ти­за­цією після появи епілептичних припадків, наприклад унаслідок стигматизації, знецінення, зміни способу ­життя; 3) повторювані епілептичні напади через нейро­біологічне ушкод­жен­ня мозку можуть безпосередньо збільшувати ризик ­розвитку психічних розладів; 4) психічний розлад (особливості нейротрансмісії мозку) може підвищувати уразливість мозку до розвитку епілепсій.

nn19_6_712_r8-300x169.jpg

 

Особливо широко було представлено концепцію, відповідно до якої поліморбідність психічних ­розладів при РАС може бути пояснена єдиним патологічним ­процесом, загальним порушенням розвитку мозку. Причиною збільшення народ­жуваності дітей із РАС, ­дітей із подвійною діагностикою РАС і епілепсій можуть бути варіації ­числа копій (спонтанних делецій і дуплікацій ділянок ­гено­мів при мейозі). Такі варіації можуть ­проявлятися зниженням або збільшенням кількості ­копій ­певного гена, і, отже, зниженням або підвищенням експресії його продукту (білка чи некодуючої РНК). ­Відмінності стосовно кількості копій ­генів можуть бути пов’язані з РАС, труднощами в ­навчанні, шизофренією, появою епілептичних нападів. Значна кількість ­випадків РАС пояснюється новими генетичними мутаціями, які викликають вказану патологію у дитини, проте відсутні у її батьків. Розповідаючи про нові мутації, лектор ­приді­лив особливу увагу так ­званим екологічно чутливим ­генам, включеним до бази даних порівняльної токсигеноміки проєкту дослідження впливу довкілля на геном людини, розроб­леного Націо­нальним інститутом із вивчення санітарного стану навколишнього середовища, США (NIEHS Environmental Genome Project), та бази даних однонуклео­тидних полі­морфізмів генів Seattle SNPs. З експресією цих варі­антів генного поліморфізму асоціюють РАС, аномальні імунні та запальні відповіді організму ­людини, патології розвитку мозку (вроджені вади розвитку, порушення розвитку ­нейротрансмітерних систем, кіркові ­дисгенезії). Встановлено п’ять речовин (ртуть, кадмій, нікель, трихлоретилен і вінілхлорид), збільшення експозиції яких пов’язуюють із РАС. Ігор Анатолійович навів варіанти генетичного ­поліморфізму (синдроми 1q21.1, 15q13.3 та 15q13.3), для клінічного фено­типу яких характерна поліморбідність психічних і неврологічних розладів (аутистичного, гіперкінетичного спектрів, шизофренії, розладів розвитку ­мовлення, рухових функцій, шкільних навичок, епілепсій). Доповідач презентував результати досліджень різних терапев­тичних стратегій у разі подвійної ­діагностики РАС та епілепсій, поліморбідності розладів загального розвитку, психічних розладів та епілепсій. Можливості психо­фармакотерапії коморбідних психічних розладів при РАС та епілепсіях обмежені. У пацієнтів із РАС і проявами агресії та руйнівною поведінкою з 6-річного віку рекомендовано застосовувати ­атипові антипсихотичні засоби (рисперидон, арипіпразол); при ­гіперактивності з дефіцитом уваги — ­психостимулятори, α-агоністи; при руйнівній поведінці, гіперактивності, руховій розгальмованості — також солі вальпроєвої кислоти. В разі негативної відповіді на лікування стимулянтами (метил­фенідатом, атомоксетином) може бути рекомендована монотерапія вальпроатами. При ­коморбідності ­симптомів біполярного та гіперкінетичного спектрів ­доцільно розглянути можливість комбінованої терапії стимулянтами та солями вальпроєвої ­кислоти. ­Натомість при підозрі на наявність хвороб накопичення терапію вальпроатами та стимулянтами слід призначати після диференційної діагностики. У разі руйнівної поведінки з агресією, аутоагресією, повторюваними рухами та вокалізаціями, асоційованими з розладом Туретта, рекомендовані атипові антипсихо­тичні засоби (амісульприд, арипіпразол), α-агоністи (клонідин, гуанфацин), блокатори пресинаптичних транспортерів дофаміну (тетрабеназин, дейтетрабеназин). А при поліморбідних розладах із депресією з 6-річного віку рекомендовано флуоксетин та ламотриджин; із 12 років — циталопрам, есцита­лопрам. При епілепсіях із коморбідними ­тривожними розладами з 6-річного віку застосовують сертралін, а з 12 років — циталопрам, есциталопрам.

nn19_6_712_r10-300x169.jpg

 

Доповіді Інни Іванівни Марценковської (відділ психічних розладів дітей та підлітків ДУ «Науково-дослідний інститут психіатрії МОЗ України) та Ганни В’ячеславівни Макаренко (дитяче психіатричне відділення комунального некомерційного підприємства Кіровоградської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична ­лікарня») були присвячені діагностиці, кваліфікації та терапії ­психотичних симптомів у пацієнтів із РАС. Зокрема, Ганна В’ячеславівна Макаренко ­представила результати власного дослід­жен­ня та дані низки конт­рольованих досліджень інших авторів, які ­підтверджують, що психо­тичні симптоми у дітей із РАС зустрічаються частіше, ніж дотепер вважали деякі експерти. Так, у пацієнтів із РАС психотичні симптоми протягом життя діаг­ностують у 3–16 % випадків; cеред хворих на шизо­френію ­20–50 % мають симптоми РАС у преморбіді. ­Доповідачка наголосила на необхідності проведення диференційної діагностики між психотичними станами в аутистів і шизофре­нією, що маніфестує з розладів загального розвитку. При визначенні терапевтичної стратегії слід також ­припускати діагностику в пацієнтів із РАС коморбідної біполярної чи рекурентної депресії з психотичними ­симптомами. Учасникам заходу було представлено три клінічні випадки дітей, у яких у віці до трьох років діагносту­вали РАС, а надалі ­спостерігалися психотичні ­симптоми. Тривале катамнестичне ­спостереження дало змогу продемонструвати поліморфізм клінічних ­ознак, різний пере­біг і відмінні ­кінцеві стани у цих паці­єнтів. Обговорюючи клі­нічні випадки, доповідачка сформулювала гіпотезу щодо клінічного полі­морфізму полі­морбідних станів (специфічних розладів ­мовлення, шкільних навичок, симптомів РАС, психо­тичних симпто­мів, рухових розладів, обсесій, порушень активності та ­уваги, біполярних і рекурентних депресій, маній, епілепсій) у пацієнтів із порушеннями нейро­розвитку, ­зумовлених різними варіантами експресії генів за окремих чи декількох мутацій упродовж життя.

Використанню антипсихотиків при ­первазивних розладах розвитку присвятила свою промову Інна Іванівна Марценковська. Застосування антипсихотичної тера­пії у разі РАС має такі ­показання, як: ­стереотипна ­поведінка, агресія, самоушкод­жен­ня, напади гніву. Ранній початок лікування, як правило, зумовлює редукцію симптомів у 80–90 % випадків, проте тривала терапія з раннього віку призводить до поступового збільшення дозувань медикаментозних препаратів і терапевтичної резистентності в підлітковому віці. При сформованій резистентності ­надалі виникають ­серйозні проблеми під час вибору анти­психотичного засобу, його дозування та ­очікуваного терапевтичного ефекту.

nn19_6_712_r9-300x169.jpg

 

На думку доповідачки, сучасна клінічна практика є недосконалою. У педі­атрії ­близько 10 % медикаментозних препаратів не мають ­схвалення Управління з конт­ролю якості харчових продуктів та лікарських засобів США (FDA), Європейського ­агентства з лікарських засобів (EMA), Державного експертного центру (ДЕЦ) МОЗ для призначення в дитячій популяції та використовуються поза інструкціями (of-labell indication). Так, деякі сучасні атипові антипсихотики (наприклад, арипіпразол, зипразидон, оланзапін, ­кветіапін) мають рекомендації FDA, проте не схвалені EMA. ­Оскільки для реєстрації нових лікарських засобів EMA вимагає проведення клінічних досліджень, які доводять пере­вагу нового медикаментозного препарату над тим, який стандартно застосовують за таких показань. Натомість для реєстрації FDA достатньо ­лише надати доказові дані щодо ­ефективності нового лікарського засобу ­порівняно з плаце­бо, але відтепер ці дослід­жен­ня мають проводити в педіатричній популяції. Результати дослід­жень у дорослій когорті не можуть бути ­екстрапольовані на педіатричну практику.

Таким ­чином, нові правила EMA призвели до зменшення кількості клінічних досліджень у Європі, що мали на меті ­реєстрацію застосування нових молекул у педіат­рії. Зокрема, при агресії, ауто­агресії, руйнівній ­поведінці рекомендовано ­атипові антипсихотики (рисперидон, із 6-річного віку — арипіп­разол); у підлітків — паліперидон, ­зипразидон. У США для застосування в підлітковому віці також рекомендовані оланзапін та ­кветіапін. В Україні Міністерство охорони здоров’я затвердило номенклатурою централізованих закупівель для педіатричної ­практики рисперидон, арипіпразол та оланзапін. Необхідно пам’ятати про можливі побічні ефекти під час ­лікування анти­психотичними препаратами: гіперпролактинемію, остео­пороз, мета­болічний синдром зі збільшенням маси тіла та зниженням толерантності до глюкози, порушення провідності міокарда, когнітивні розлади в разі застосування антипсихотиків для лікування гіпер­кінетичних порушень, седацію при швидкій титрації та неправильному добовому розподілі, ­екстрапірамідні ­рухові розлади. До того ж ефективність і безпечність використання атипових антипсихотиків у дітей ­значною ­мірою залежать від прихильності їх до ­здорового ­способу життя і дотримання режимних заходів.

Олександр Олександрович Літвінов (лікар-пси­хіатр, к.мед.н., Комунальне некомерційне підприємство «Міський психоневрологічний диспансер № 3», м. ­Харків), доповів про клініко-динамічні особливості розладів ­аутистичного спектра у підлітків та молодих дорослих. Ще зовсім недавно поширеним було уявлення, що ­розладів аутистичного спектра не існує або вони є різно­видом розумової відсталості чи шизофренії. Поінформованість і фахова підготовка лікарів-­психіатрів із плином часу зростає. Натепер уже немає жодних сумнівів, що аутизм — це окрема нозологія і розлад, який ­потребує пильної уваги фахівців і вчасної кваліфікованої ­допомоги.

Втім, ще поки гостро стоїть питання, чи є ­аутизм у ­дорослих. Частина лікарів-психіатрів, які ­спостеріга­ють дорослих пацієнтів, мають дещо хибні уявлення з ­цього приводу, а тому не поділяють поглядів про ­аутизм як ­окреме захворювання, що має місце і у дорослій попу­ляції. Хоча воно не зникає і не ­перетворюється на щось інше після досягнення повно­ліття такими ­особами. Цій тематиці була присвячена презентація Олександра Олександровича, яка ­викликала неабиякий інтерес. Зокрема, було продемонстровано клінічний полі­морфізм ознак ­аутизму у віковому аспекті, залежність тяжкості клінічних проявів і рівня соціального функці­онування пацієнтів, які мають РАС, від віку ­виявлення і встановлення діаг­нозу, ­надання необхідних реабі­літаційних втручань.

nn19_6_712_r11.jpg

 

Насамкінець слід зазначити, що III Науково-практична школа з питань аутизму в Полтаві продовжила започатко­ва­ні традиції попередніх шкіл і стала ­гідним майданчиком для дискусій експертів, обміну досвідом, поширення знань про сучасні методи діагностики, тактики лікування, особ­ли­вості освітнього та соціального супроводу підлітків і молодих дорослих із розладами аутистичного спектра.

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2019 Год

Содержание выпуска 10 (111), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. В.Я. Пішель, Т.Ю. Ільницька, М.Ю. Полив’яна

  3. М.М. Орос, О.В. Тодавчич

  4. Т. Матіяш, А. Бондарчук

Содержание выпуска 9 (110), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. С.Г. Бурчинский

  3. С.Г. Бурчинский

Содержание выпуска 8 (109), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. А. Г. Кириченко, А. Ф. Нечай, Н. О. Смульська, Т. І. Стеценко

Содержание выпуска 7 (108), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. А.Е. Дубенко, И.В. Реминяк, Ю.А. Бабкина, Ю.К. Реминяк

  3. Н.А. Науменко, В.И. Харитонов

  4. М.О. Матусова, І.А. Марценковський

Содержание выпуска 6 (107), 2019

  1. Т.О. Скрипник

  2. Ю.А. Бабкина

  3. Ю.А. Бабкіна

  4. А.Е. Дубенко, И.В. Реминяк, Ю.А. Бабкина

  5. Т.В. Руда

  6. А.А. Криштафор

Содержание выпуска 5 (106), 2019

  1. И.А.Марценковский, А.В.Каптильцева

  2. В.Ю.Паробій

  3. Ю.А. Крамар

  4. В.И. Харитонов, Ю.М. Винник

  5. В.И. Харитонов, Ю.М. Винник

  6. В.И.Харитонов, Ю.М. Винник, Г.И. Селюков

  7. Т.А. Зайцева, О.А. Борисенко, П.П. Зайцев,

  8. Н.А. Максименко

  9. И.И. Марценковская, М.В. Нестеренко, Ю.А. Войтенко, Д.И. Марценковский, К.В. Дубовик, О.С.Ващенко

  10. Д.В. Иванов

  11. М.М. Орос, Р.Ю. Яцинин

  12. Н.К. Свиридова, Т.В. Чередніченко

  13. С.Г. Бурчинский

Содержание выпуска 4 (105), 2019

  1. Т.О. Скрипник

  2. Ю.А. Бабкина

  3. Ю.А. Бабкина

  4. Л. Шаттенбург, Я. Кульчинський

  5. Є.І. Суковський

Содержание выпуска 3 (104), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. К.В. Дубовик, І.А. Марценковський

Содержание выпуска 1 (102), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. М.В. Шейко

  3. В.Ю. Мартинюк

  4. І.А. Марценковський, І.І. Марценковська

  5. А.Е. Дубенко, Ю.А. Бабкина

  6. Ю.А. Крамар

Выпуски текущего года