скрыть меню

Настанови щодо ведення дорослих пацієнтів із біполярним афективним розладом


страницы: 50-52

Біполярний афективний розлад — тяжке психічне захворювання, що характеризується чергуванням маніакальних і депресивних епізодівіз періодами ремісії. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, на біполярний розлад у світі страждають близько 60 млн осіб.До вашої уваги представлено огляд керівництва Національної службиохорони здоров’я Великої Британії (NHS, 2017), розроблене для забезпечення підтримки фахівців, які надають медичну допомогу пацієнтам із біполярним афективним розладом.

П роблема ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом (БАР) за останній час стала ­однією з провідних у сучасній психіатрії. ­Вказану пато­логію діагностують і у пацієнтів із маніакальними напада­ми, але і без депресивних епізодів. Для маніакальних епізодів характерні збуд­жен­ня або виражене роздратування, надмір­на активність, ­завищена самооцінка, зниження потреби у сні тощо.

Сьогодні існують ефективні засоби лікування гострих проявів БАР, які дають змогу не лише стабілізувати ­настрій пацієнта, а й запобігати реци­дивам хвороби. Крім того, важливу роль відіграє психо­соціальна підтримка ­таких хворих.

В алгоритмі представлено інформацію щодо ведення пацієнтів із гострими мані­акальними та депресивними епізодами.

Принципи належної медичної практики

вгору

Ведення пацієнтів із БАР потребує дотримання принципів належної медичної практики (Good Practice Points), згідно з якими необхідно:

  • забезпечувати підвищений рівень догляду, а саме встано­влення/підтримання терапевтичного альянсу, ­навчати пацієнта і членів його родини, посилювати ­прихильність хворого до лікування;
  • сприяти обізнаності щодо стресогенних чинників, порушень сну, ранніх ознак рецидиву, потреби в дотриманні режиму;
  • оцінювати та коригувати функціональні пору­шення у пацієнта;
  • аналізувати стан фізичного здоров’я за допомогою клінічного оцінювання й складання плану лікувальних заходів, зважаючи на вживання алкоголю, психо­активних речовин (наприклад, кофеїну);
  • оцінювати ризик різноманітних наслідків, зокрема рівень самооцінки, схильність до суїциду, ідеї само­звинувачення, здатність до насилля та злочинів;
  • приділяти особливу увагу плануванню допомоги жін­кам дітородного віку.

Рекомендації щодо довготривалого лікування

вгору

При епізоді манії як початкову моно­терапію ­розгляньте можливість призначення літію (переконливі дока­зові дані); для профілактики ­рецидиву — оланзапін, кветі­апін, рисперидон/ін’єкційний паліперидон тривалої дії. Як зазна­чає Британська асоціація психофармакології (BAP, 2016), дані щодо застосування вальпроатів ­обмежені.

Для ­профілактики реци­диву при епізоді депресії розгляньте можливість призначення ламотриджину, літію, кветіапіну. Якщо пацієнт приймав антидепресанти, то слід їх відмінити у разі появи симптомів гіпоманії/манії, які свідчать про інверсію фаз. Врахуйте ­ймовірність ­ризику токсичності при передозуванні медикаментів.

Як засіб додаткової тера­пії при загрозі/наявності гостро­го стресу чи вираженій тривозі або симптомах ­раннього рецидиву розгляньте можливість призначення бензо­діазепінів чи антипсихотика коротким курсом. ­Врахуйте потенційні ­варіанти забезпечення зга­да­­ними препаратами в май­бутньому. Тривале ­лікування анти­депресантами BAP не рекомендує застосовува­ти. Замість призначення допоміжних засобів можна ­підвищити дозування препаратів для довгострокових інтервенцій.

З огляду на ефектив­ність антипсихотиків, при­ за­гост­реннях їм можуть надава­ти перевагу під час ­довготривалих втручаннях. На ­етапі первинної медичної допомоги не розпочинайте терапію з вальпроатом та літієм, за винятком ­тих випадків, коли пацієнт раніше отримував літій.

Пацієнтів із тривалим стабілізованим станом слід скеровувати до закладів первинної ланки, розробивши відповідну стратегію надання допомоги з визначенням ­цілей лікування, плану дій (у разі кризових ситуацій — з рекомендаціями щодо належної фармако­терапії).

Наразі для жодного з ін’єкційних препаратів тривалої дії не затверджено показання для застосування при БАР, розгляньте можливість призначення депо-/ін’єкційних препаратів тривалої дії (наприклад, ін’єкційного палі­пе­ри­дону тривалої дії) у разі недостатнього комплаєнсу, низької прихильності пацієнта та частих рецидивів.

Алгоритм ведення пацієнтів із гострими маніакальними та депресивними епізодами

Лікування дорослих пацієнтів із біполярним афективним розладом

Підготувала Юлія Крамар

Оригінальний текст документа читайте на сайті www.southernhealth.nhs.uk

Поделиться с друзьями:

Партнеры