Презентація книги К.Ф. Трінуса «Вестибулярна система: морфофізіологія та патологія»

trinuspre1.jpg
30 січня 2013 р. у Золотій залі Національної науково-медичної бібліотеки відбулася презентація монографії наукового співробітника Науково-практичного центру профілактичної і клінічної медицини Державного управління справами, д. м. н. Костянтина Федоровича Трінуса «Vestibular system: morpho­physiology and pathology» («Вести­булярна система: морфофізіологія та патологія»). Презентація розпочалася з прес-конференції для представників преси, яка продовжилася офіційною частиною зустрічі, привітаннями високоповажних гостей та невеличкою культурною програмою.
У ході прес-конференції пан Трінус звернув увагу на те, що в російській та українській мовах є багато недоліків у термінології. У МКХ-10 є рубрика «Запаморочення і порушення координації рухів» (R42), за офіційним перекладом. А іншу рубрику «Вертиго» (Н71), що походить від слова «verto» та означає саме кружіння, проігноровано в українській номенклатурі. На цю тему, за словами автора, було багато дискусій. Та на його думку еквівалентним терміну «вертиго» є саме «головокружіння». Також він зауважив, що поділ запаморочення та головокружіння на системне й несистемне вважає некоректним, оскільки цей стан виникає тільки в одній системі, а саме у вестибулярній. Окрім того, слід диференціювати такі поняття, як «головокружіння» та «захитування». За словами Костянтина Федоровича, захитування – це неприємне відчуття, яке виникає після поїздки в транспорті. У міжнародній термінології на сьогодні прийнятий термін «кінетозис» – це так звана морська або авіаційна хвороби, а поняття «захитування» використовується для виз-начення цього стану в наземних видах транспорту. Також слід пам’я-тати про такий термін, як «запаморочення», що означає порушення сприйняття руху, простору і часу, тобто це втрата орієнтації, а не свідомості. В російській мові аналога цьому визначенню немає.
Щодо успіхів лікування головокружіння, Костянтин Федорович наголосив, що в Україні є декілька центрів, в яких дослідження цього питання знаходиться на досить високому рівні, навіть порівняно з розвинутими країнами. Арсенал доступних препаратів також доволі широкий, однак їхнє застосування зазвичай недиференційоване.
Що стосується профілактики запаморочення, пан Трінус наголосив на здоровому способі життя, запобіганні травматизації, повноцінному харчуванні, правилам користування мобільними телефонами і т. д. Також слід пам’ятати про чутливість вестибулярного апарату до хімічних агентів навколишнього середовища, ультразвуку, вібрації, швидкості руху та змін цих показників з плином науково-технічного прогресу.
Пан Трінус працює у даній галузі з 1982 р. Його неодноразово запрошували до Німеччини, Франції, США, Канади, Болгарії, Чехії, Польщі, Росії та Білорусі в якості лектора та для проведення спільних наукових досліджень. В Україні його книга є першою, присвяченою головокружінню, яка є унікальною для сучасної світової неврології в цілому. Оскільки за даними епідеміологічних досліджень 23% усього населення скаржаться на запаморочення, а значна частина неврологічних захворювань зумовлена порушенням саме вестибулярного апарату, дане видання має стати настільною книгою лікаря-невролога. В монографії показано, що запаморочення є симптомом вестибулярної (присінкової) патології, який протікає в три фази: первісна реакція, уявне благополуччя та віддалені наслідки. Останні характе-ризуються розладами усіх систем організму, серцево-судинної, метаболізму, різким зниженням імунітету. Оригінальна концепція присінка полягає в тому, що його периферичний рецептор складається з шести датчиків: руху, гравітації, вібрації, звуку з інфразвуком, магнітних імпульсів та метаболізму. Це означає, що окрім природних явищ, змін погоди, повного місяця саме присінок сприймає техногенні магнітні поля, зміни характеру їжі, швидкості. Відмінністю присінка від інших аналізаторів є його інтегративна функція, аналіз зорових, пропріоцептивних, слухових сигналів, що забезпечує сприйняття простору, орієнтацію в ньому та взаємодію з ним, наприклад контроль перерозподілу крові в організмі в лежачому, сидячому положеннях, при ході.
В книзі детально описано динаміку розвитку патологічного процесу від периферичного ураження до кори мозку та перехід його на моторну, вегетативну, лімбічну сфери. Особливої уваги приділено теорії чутливості аналізатора, поняттям границі чутливості, декомпенсації присінка, розвитку хвороби руху, реакції на стресову дію зорових, слухових, електромагнітних сигналів. Окрім того, намічені шляхи терапевтичних підходів до лікування осіб із запамороченнями та порушеннями просторової орієнтації, наведені докази, що усі вони формуються за участю вестибулярної системи. З погляду норми та патології автор розглядає питання про приємне запаморочення. Завершає він книгу закликом до лікарів, що у нинішньому світі науково-технічного прогресу потрібно створити відповідну структуру життя, застосовувати наукові досягнення на користь людству та уникати їх шкідливої дії.

Підготувала Інна Обадіна
Поділитися з друзями:

Партнери

ЛоготипЛоготипЛоготипЛоготипЛоготип