Чим міряти інтелект?

С.І. Качмар, Є.І. Суковський, навчально-реабілітаційний центр «Джерело», м. Львів
«Розум – око душі, але не сила її, сила душі – в серці»
Люк де Клап’є Вовенарг

Історична довідка
Тема людських талантів, вмінь та здібностей віддавна цікавила людство. Відповідно, були спроби виміряти їх: спортивні змагання – вимір фізичної спритності, а що ж є виміром розумової обдарованості? Перші згадки про це знаходимо ще у ХVI ст., коли іспанський вчений Хуан Харт написав книгу про виявлення дитячої обдарованості. Наступний крок у цьому напрямку зробили французькі вчені – Жан Ескіроль та Едуард Сеген у XVIII-XIX ст. Власне Ескіролю належить перша класифікація розумової відсталості. Проте його погляд на осіб, котрі мали інтелектуальні вади, був не дуже гуманним: він вважав, що на їх освіту не варто витрачати часу. Натомість Сеген доклав багато зусиль на вивчення можливостей розвитку та навчання дітей з інтелектуальними вадами, в чому досяг значних результатів. До сих пір практичні психологи та педагоги використовують так звані «дошки Сегена». Неможливо обійти увагою Френсіса Гальтона, якого вважають засновником науки психодіагностики. Його послідовником був учень Раймонд Кеттел. Їх спроби виміряти інтелектуальні здібності будувалися на психофізичних вміннях: швидкість реакції, гострота зору, слух тощо. Ймовірно саме через це їх погляди зазнали досить різкої критики. Із розвитком системи освіти виникла потреба у стандартизованому інструменті, що дозволив би оцінити «норму та відхилення» у розвитку дітей. Перший тест інтелекту, що базувався на основі вимірювань мисленнєвих здібностей, характеристик пам’яті та уваги, був розроблений у Франції на початку ХХ ст. вченими Теофілом Сімоном та Альфредом Біне (сучасна назва тесту – Стенорда – Біне). Надалі тести Біне та Векслера (за прізвищем автора) також зазнали критики через недостатність теоретичної бази. Новатором у сфері тестування інтелекту став Ганс Айзенк, котрий розмежував поняття біологічного (зумовленого вродженими фізіологічними характеристиками) та соціального (механізми адаптації до соціуму) інтелекту. Один із найбільших внесків у розвиток теорії дитячих здібностей зробив Жан Піаже, який протягом 50 років досліджував цю тему і виявив певні особливості дитячого сприймання та формування інтелекту. Радянські вчені також не були байдужими до теми вивчення інтелекту, і в цьому контексті звучать імена Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна тощо. Проте 1936 р. була видана постанова, котра забороняла розвивати будь-яку діяльність, пов’язану із тестологією. Лише в останні роки завдяки інтеграції вітчизняної та світової психологічних наук відбувся повторний поворот до проблеми тестування, а зокрема – оцінки інтелектуальних здібностей.

Як видно із вищезазначеного, історія віт-чизняних методів тестування відставала від світових тенденцій, а психологічний оціночний інструментарій є дуже динамічним, і підхід до розуміння інтелекту та його вимірювання постійно змінюється. Тому причин до написання даної статті було декілька.
По-перше, важливо задати собі питання: кому і для чого потрібна оцінка інтелекту? Відповідаючи на нього, перше місце в переліку відповідей належить батькам, які мають дітей із затримкою у розвитку чи ризиком її виникнення. Досвід роботи в дитячому реабілітаційному центрі показує багато прикладів хвилювання батьків за розвиток своїх дітей. Одне з перших обстежень дитини після народження є відповідність її зросту, ваги та інших ознак певним чітким критеріям. Занепокоєння починається тоді, коли дитина народжується передчасно, або були тяжкі пологи, виявлено генетичну ваду чи порушений моторний розвиток. У такому разі нас цікавить:
• дитина розвивається згідно з віком чи відстає;
• якщо відстає, то наскільки;
• чи зможе дитина надолужити відставання.
Раннє (тобто від самого народження) виявлення відставання в розвитку дитини є ключовим фактором у її подальшому розвитку. Адже давно відомий і науково підтверджений той факт, що мозок дитини має високу нейропластичність, і вчасна допомога матиме найвагоміший вплив, оскільки раннє виявлення проблеми дозволить вчасно втрутитись. Часто, коли мова йде про ранній розвиток, ми говоримо «психомовний» або «психомоторний». Цим підкреслюється важливість і взаємопов’язаність окремих сфер розвитку, таких як пізнавальний, розвиток експресивної та рецептивної мови, соціальний, розвиток навичок грубої та дрібної моторики тощо. Розвиток дитини відбувається комплексно, і одні навички впливають на вміння в іншій сфері. Наприклад, дитина, котра має обмежені можливості у пересуванні, матиме менше шансів до самостійного пізнання оточення, відповідно матиме менші знання і досвід. Це дуже спрощений приклад, звісно, механізми набагато складніші, проте варто пам’ятати, що вміння дитини в одній сфері її розвитку можуть стати вирішальними для набуття навичок в іншій. Тому, коли мова йде про оцінку дитячого інтелекту, дуже важливим є виявлення сфер розвитку із розумінням їх взаємозв’язків. Точна діагностика вмінь та навичок дитини дасть можливість скласти відповідну реабілітаційну програму. Намагання дати дитині завдання відповідно до її віку може бути помилкою, оскільки вік її пізнавального розвитку може бути нижчим за хронологічний. Як наслідок, роблять висновок про те, що дитина не хоче займатись, забуваючи при цьому, що насправді завдання було занадто складним для неї. Виконання завдань із зони ближнього розвитку будуть набагато ефективнішими і дадуть кращий результат.
Висновком оцінки інтелекту стане діагностичне формулювання – рівень відповідно до норми, знижений або вищий за норму. Випадки, коли дитина отримує оцінки згідно з нормою, не потребують корекції, також не потребують втручань обдаровані діти. Нас більше цікавить прогноз тоді, коли є відставання. Припустимо, що ми виявили у дитини затримку розвитку, наприклад у віці двох років, її вміння відповідають однорічній дитині. У відповідь на таку інформацію багато батьків скажуть, що хвилюватися немає підстав, в 3 роки буде як у 2, в 6 – як у 5. Така «батьківська математика», на жаль, неправильна, оскільки не враховує темпів розвитку. Тобто в даному прикладі дитина набрала лише половину своїх умінь, темп її розвитку уповільнений, отже надалі розрив між нормою і реальною картиною буде лише збільшуватись, оскільки за певний відрізок часу дитина набуває вмінь та знань менше, ніж мала отримати. Коли мова йде про відставання, маємо на увазі, що дитина ніколи не наздожене своїх ровесників у розвитку. Проте, чи є шанс наздогнати відставання? Так, є діти, котрі мали затримку в розвитку, але у них сильний потенціал і швидкий темп розвитку. В такому разі навіть якщо дитина мала затримку, вона з часом може наздогнати те, що було упущене. І в першому, і в другому випадку необхідне повторне тестування, котре покаже, на якому рівні розвитку знаходиться дитина на даний час.
Крім того, що оцінка інтелекту важлива для батьків, так само дані тестувань важливі для комісій, які приймають дітей до дошкільних закладів чи школи. Мова йде про те, що, знаючи потенціал дитини, можна краще спланувати шлях її навчання. Дитина з нормальним середнім інтелектом повинна засвоювати загальну програму згідно з усіма вимогами, однак діти зі зниженим інтелектом мають отримувати адаптовані варіанти завдань тощо.
В даному контексті ми розглядаємо оцінку інтелекту як дію, котра допоможе спланувати навчальне майбутнє дитини таким чином, аби воно не було стресовим, а відповідало рівню її можливостей і дарувало задоволення. Цей аспект особливо актуальний для сьогодення, коли в суспільстві багато говориться про інтеграцію осіб із неповносправністю в усі сфери суспільного життя. І, власне, соціум вирішує, наскільки особливими будуть потреби тієї чи іншої особи. Ми розглядаємо концепцію інтелекту як біопсихосоціальну модель, в котрій біологічні передумови є тільки ґрунтом, на який накладається оточення батьків/опікунів, вчителів, друзів, культури, клімату тощо. Тому кінцевим висновком оцінки інтелекту має стати формулювання про те, наскільки дитина може бути адаптована до загальних вимог суспільства і, відповідно, – суспільні вимоги до її потреб.

Випадок з практики
За консультацією звернулись батьки 15­річного хлопця зі скаргами на те, що він погано вчиться і не має мотивації до навчання. Крім збору анамнезу, було запропоновано зробити тестування інтелекту. Висновок – загальний інтелектуальний показник становить 55 балів (легка розумова відсталість, згідно з даними МКХ­10; відповідно, 35­49 – помірна розумова відсталість, 20­34 – тяжка розумова відсталість). Зрозуміло, що дитина з такою оцінкою не засвоює абстрактних понять, переносних значень тощо, і навчання за загальною програмою для нього недоступне. Як наслідок – постійна відмова від виконання складних і незрозумілих завдань та ухиляння від виконання домашнього завдання. Низький інтелект не означає, що дитину потрібно навчати лише в спеціалізованому інтернаті, а навпаки – допомагати адаптуватись у звичному середовищі за індивідуальною програмою навчання.

Методи діагностики дитячого інтелекту
Другою причиною написання статті є потреба описати деякі методи діагностики інтелектуальних вмінь. Саме тут ми стикаємось із певними труднощами. На теренах нашої країни адаптованих методик визначення рівня інтелектуального розвитку дітей не так багато. За твердженням М. Ільїної (2006), тест Стенфорда – Біне – єдиний психометричний метод виміру інтелекту дітей від 3 до 4 років. Тест Векслера (WISC) дає змогу оцінити інтелект дитини від 5 до 15 років, натомість тест Векслера для дошкільнят (WPPSI) не застосовується. А про методики раннього діагностування – від народження до 3 років – мова взагалі не йде, використовуються вікові норми розвитку. Хочеться звернути увагу на два стандартизовані тести оцінки раннього розвитку дитини від 0 до 3 років, котрі маловідомі та не адаптовані в Україні.
Найбільш відомою та широковживаною в Європі методикою діагностики дитячого інтелекту є шкала Бейлі (BSID), більш детально про неї буде описано нижче. В Німеччині, Польщі та інших країнах Східної Європи досить популярна мюнхенська функціональна діагностика розвитку, розроблена у Мюнхенському університеті та Інституті соціальної педіатрії. Вона застосовується для оцінки загального психомоторного розвитку дітей раннього віку. У 1997 р. російською мовою вийшла книга «Мюнхенская функциональная диагностика развития» Т. Хеллбрюгге, у якій представлено нормальний профіль розвитку дитини від 0 до 3 років помісячно. Таким чином, батьки та фахівці отримали практичне керівництво, в якому детально викладено технологію проведення діагностичного обстеження, оцінку та інтерпретацію результатів, а також рекомендації втручання і допомоги.

Мюнхенська функціональна діагностика розвитку
В основі мюнхенської функціональної діагностики розвитку лежить диференціальний поділ, який охоплює 8 функціональних сфер, таких як повзання, сидіння, хода, хапання, перцепція, мовлення, розуміння мови і соціальна поведінка. Звичайно, така диференціація не дає повної та ґрунтовної оцінки розвитку, але добре задовольняє практичні потреби. Результат оцінки виражають у місяцях або роках розвитку. Для проведення мюнхенської функціональної діагностики використовують стандартний матеріал. Фактично це іграшки: наприклад, кубики, червоне брязкальце, лялька, машинка тощо. Результати дослідження вносять до спеціального оціночного листа, на основі якого складають типовий антропометричний профіль.

Тест BSID
Робота над розробкою тесту розпочалася ще на початку ХХ ст. В основу BSID було покладено вже існуючі на той час шкали розвитку: каліфорнійський тест ментального розвитку, перший рік життя (Bayley, 1933), дошкільний вік (Jaffa, 1934) та каліфорнійський тест моторного розвитку немовлят (Bayley, 1936).
У період 1958-1960 рр. було проведене масштабне дослідження під егідою Національного інституту неврологічних захворювань та сліпоти (США) на основі вибраних завдань із цих шкал та нових розроблених завдань. Таким чином, були обрані найкращі завдання, які й лягли в основу стандартизованого тесту BSID. У 1969 р. вперше опубліковано тест BSID. Структура його поведінкової частини теж пройшла кілька етапів дослідження (було описано поведінку більше ніж 1300 дітей під час проведення тесту), таким чином була сформована існуюча тепер структура поведінкової частини тесту. Минуло більше ніж 50 років відтоді, як завершилася основна робота з розробки тесту. Сучасні дослідження та теорії розвитку дитини дозволили переглянути та вдосконалити тест, отже сьогодні застосовуються BSID-II та BSID-IІI (друге та третє видання).
За допомогою шкали BSID «вимірюють» функціональний розвиток дитини (психічний та моторний) віком від 1 до 42 місяців та оцінюють поведінку під час проведення тесту. Головна цінність тесту – це можливість діагностувати затримку психомоторного розвитку практично з народження і спланувати стратегію втручання.
BSID-II складається з трьох шкал: ментальної, моторної та поведінкової (IBR). Слід зауважити, що у ранньому віці дуже важко чітко розмежувати психічний та моторний розвиток. Тому ці три шкали доповнюють одна одну та дають повне уявлення про рівень розвитку дитини.
За допомогою ментальної шкали визначають рівень когнітивного, мовного, особистісно-соціального розвитку, вона містить 178 завдань. Окрім того, оцінюється пам’ять та адаптація, спроможність вирішувати певні завдання, розуміння концепції цифр, узагальнення, класифікація, мовний розвиток та соціальна комунікація. Для того щоб оцінити інтелектуальний розвиток дитини, необхідні спеціальний матеріал та завдання, які не лише зацікавлять дитину, а й дозволять отримати відомості про розвиток. Наприклад:
Завдання 162. Сортує палички за кольором (вікова категорія – 32-42 місяці).
Положення: сидячи.
Застосування. У довільному порядку покласти на стіл перед дитиною по 4 червоних, жовтих та синіх палички і 3 пластикових пакета. Дитині сказати: «Поклади усі червоні палички в один пакет, жовті – в другий, сині в третій».
Оцінювання. Бал зараховується, якщо дитина сортує палички за кольором і складає їх в пакет або в окрему купку. Якщо дитині важко складати палички в пакет, вона може складати їх в окрему купку.
Моторна шкала містить 111 завдань і оцінює дрібну моторику (хапання, захоплювання предмета та маніпуляцію ним, використання приладдя для письма, імітацію рухів кисті тощо) та велику (контроль голови, перевертання, повзання по-пластунськи та реципрокне повзання, сидіння, стояння, ходіння, бігання, стрибання). Наприклад:
Завдання 108. Йде вниз сходами поперемінним кроком (вікова категорія – 34-42 місяці).
Положення: стоячи.
Застосування. Покласти іграшку на підлогу навпроти останньої сходинки. Сказати дитині: «Йди вниз сходами і візьми іграшку. Намагайся не триматися!». При цьому слід страхувати дитину у разі, якщо вона втратить рівновагу, але не тримати її за руку.
Оцінювання. Бал зараховується, якщо дитина йде вниз сходами поперемінним кроком, ступаючи на кожну наступну сходинку. Не зараховувати бал, якщо дитина стає двома ногами на одну сходинку або тримається за поручні чи стіну.
Поведінкова шкала описує поведінку дитини власне під час тестування та допомагає скласти загальне враження про неї. Це дає уявлення про можливість дитини концентрувати увагу, зацікавлюватися завданням. Також описує емоційну регуляцію, рухову активність, стосунки з екзаменатором та батьками. Інформація, отримана під час оцінки поведінки, є хорошим доповненням до ментальної та моторної шкал. Моторний розвиток значно впливає на соціальний розвиток дитини. Велика моторика дозволяє їй контролювати дії, пересуватися у навколишньому середовищі, дрібна моторика дає відчуття контролю над рухом, допомагає вивчати предмети. Отже, всі три шкали взаємно доповнюють одна одну.
Перевагою шкали BSID є те, що цей тест може провести як психолог, так і педіатр, дитячий невролог або фізичний терапевт (відповідно, після спеціального навчання). Проведення тесту відбувається у присутності батьків/опікунів. Використовується стандартний набір матеріалу. Фахівець в ігровій формі пропонує дитині стимулюючий матеріал – іграшки. До кожного завдання є чіткі вказівки щодо його виконання та оцінювання. Результати записуються у спеціальну форму, пізніше фахівець обраховує результати. Проведення тесту займає від 30 до 90 хвилин (залежить від віку дитини, досвіду фахівця тощо).
Тест BSID дуже важливий у програмах раннього втручання. Результат такого обстеження дає можливість оцінити (задокументувати) прогрес дитини після проведеного втручання. Це у свою чергу інформує фахівців, що програму втручання було розроблено правильно та вона підходить дитині. BSID використовують як навчальний інструмент для батьків. Він дає інформацію про розвиток дитини, що особливо важливо для батьків, які мають дітей з ризиком затримки психомоторного розвитку (проблемна вагітність, недоношеність, багатоплідна вагітність, ускладнення під час пологів, перенесені інфекції тощо). Інструмент дає можливість батькам реально оцінювати слабкі й сильні сторони дитини та працювати над навичками (певними завданнями) крок за кроком. Тест BSID також використовують як інструмент для наукових досліджень у медичній та освітній сферах.
Як було зазначено вище, вже існує BSID-IIІ – третє перевидання тесту. В роботі над ним брали участь провідні фахівці в галузі розвитку дитини США. Крім вищезгаданих шкал, тест містить соціально-емоційний підтест, підтест адаптивної поведінки, скринінг-тест, звіт батьків/опікунів, спеціальний «помічник» оцінки результатів і таблиці фізичного розвитку дітей. Сьогодні BSID-III вважається найкращим стандартизованим методом ранньої діагностики розвитку дитини.

Висновки
Ми не ставимо за мету «порівнювати» ці два методи діагностики. Кожен з них має свої переваги. Мюнхенська функціональна діагностика дає можливість швидко отримати профіль, в якому видно, чи співпадає календарний вік дитини з віком її вмінь, крім того, можна чітко бачити результат у кожній функціональній сфері. Однак незначна різниця не завжди свідчить про відставання розвитку, оскільки кожна дитина має свій темп розвитку. Шкала BSID більш ґрунтовно та детально досліджує сфери розвитку дитини, вимагає чіткого дотримання проведення та оцінювання кожного завдання, але отриманий результат визначає, чи є відставання у розвитку (відхилення від норми), і якщо є, то наскільки виражене. Тому вибір інструменту – справа індивідуальна.
Третьою причиною написання статті є заклик до всієї психологічної і медичної громади України про потребу в адаптації нових сучасних методик діагностики раннього розвитку дитини на теренах країни. Вище було зазначено, наскільки важливою є рання діагностика і які труднощі існують із методиками. Одна з найбільших перешкод – це масштабність роботи з адаптації методик, що потребує великих людських та фінансових ресурсів. Але слід шукати шляхи для вирішення цього питання, можливо, через допомогу з-за кордону. Проте хотілося б завершити на позитивній ноті й сказати про те, що великою перевагою адаптації методик є те, що нам не потрібно «винаходити колесо», а докласти зусиль для його використання в умовах нашої культури і мови. Крім того, доступність інформаційного простору, можливість навчання за кордоном роблять Україну сприятливим ґрунтом для такого роду нововведень.
Поделиться с друзьями:

Партнеры

ЛоготипЛоготипЛоготипЛоготипЛоготип