Сборник клинических рекомендаций 2016
Сборник клинических рекомендаций 2015
Сборник клинических рекомендаций 2014
Очерки детской психиатрии 2016
Очерки детской психиатрии
Очерки детской психиатрии. Аутизм

Порядок надання психіатричної допомоги дітям

 

 

Затверджено
наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.05.2013 № 400

I. Загальні положення

1.1. Цей Порядок визначає необхідні організаційні та правові засади організації надання дітям стаціонарної психіатричної допомоги, виходячи з пріоритету прав і гідності дитини, зазначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Конвенції про захист прав та гідності людини у зв’язку з використанням досягнень біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину), Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р., Основах законодавства України про охорону здоров’я, Законах України «Про психіатричну допомогу», «Про охорону дитинства».

1.2. Терміни, що використовуються у цьому Порядку, застосовуються у значеннях, визначених у Законах України «Про психіатричну допомогу», «Про охорону дитинства» та Основах законодавства України про охорону здоров’я.

II. Види надання психіатричної допомоги дітям

2.1. Система охорони психічного здоров’я дітей включає організацію надання первинної медичної допомоги безпосередньо за місцем їх проживання (перебування), амбулаторної психіатричної допомоги та стаціонарної психіатричної допомоги з чітким розмежуванням психіатричної допомоги дітям та дорослим і розмежуванням видів й обсягів її надання.

2.2. Підвищення доступності та якості медичної допомоги дітям з психіатричними захворюваннями включає:

  • створення мережі закладів охорони здоров’я, в яких надаватиметься медична допомога дітям із розладами психіки та поведінки;
  • розробку та впровадження медичних стандартів та клінічних протоколів у закладах охорони здоров’я, створених на основі науково-доказової медицини, у тому числі з невідкладної медичної допомоги дітям з розладами психіки та поведінки;
  • оснащення закладів охорони здоров’я сучасною медичною апаратурою;
  • запровадження системи надання послуг з надання допомоги дітям лікарями загальної практики – сімейними лікарями (первинна медична допомога), лікарями-педіатрами та іншими фахівцями, які відповідно до статті 10 Закону України «Про психіатричну допомогу» пройшли спеціальну підготовку та підтвердили свою кваліфікацію в установленому законодавством порядку;
  • удосконалення організації планової госпіталізації та госпіталізації пацієнта за екстреними показаннями, транспортування дітей із розладами психіки та/або поведінки;
  • розробку та впровадження сучасних навчальних програм і планів з дитячої психіатрії для професійної підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації лікарів загальної практики – сімейної медицини, педіатрів, дитячих неврологів, лікарів – медичних психологів, молодшого медичного персоналу з середньою медичною освітою за профілем, практичних психологів, соціальних працівників.

2.3. Первинна медична допомога дітям із розладами психіки та поведінки надається лікарями загальної практики – сімейними лікарями, лікарями-педіатрами та дитячими лікарями-психіатрами, які мають спеціальну підготовку й підтвердили свою кваліфікацію в установленому законодавством порядку.

2.4. Надання первинної медичної допомоги дітям із розладами психіки та поведінки забезпечується фельдшерсько-акушерськими пунктами, амбулаторіями, медичними пунктами, медичними кабінетами, центрами первинної медичної (медико-санітарної) допомоги.

2.5. Вторинна (спеціалізована) психіатрична допомога дітям надається в амбулаторних або стаціонарних умовах.

2.6. Надання вторинної (спеціалізованої) психіатричної допомоги забезпечується в амбулаторних умовах консультативно-діагностичними підрозділами лікарень, міськими дитячими лікарнями, лікарнями відновного лікування, а також спеціалізованими дитячими медичними центрами.

У стаціонарних умовах надання вторинної (спеціалізованої) психіатричної допомоги забезпечується багатопрофільними лікарнями планового лікування, лікарнями відновного (реабілітаційного) лікування, спеціалізованими медичними центрами та міськими дитячими лікарнями.

2.7. Третинна (високоспеціалізована) психіатрична допомога дітям надається:

  • при тяжких поєднаних психічних розладах, зокрема у випадках подвійної діагностики психічного розладу та залежності від психоактивних речовин та алкоголю;
  • при психічних розладах, лікування яких вимагає застосування високоспеціалізованих методів психотерапії, зокрема когнітивно-поведінкової, діалектичної поведінкової, міжперсональної, сімейної, прикладного поведінкового аналізу;
  • хворим на підліткову шизофренію;
  • дітям з іншими психотичними станами, розладами харчової поведінки, розладами зі спектра аутизму;
  • хворим на епілепсію з поєднанням з психічними та поведінковими розладами.

Надання третинної (високоспеціалізованої) психіатричної допомоги забезпечується обласними (міськими) дитячими лікарнями, спеціалізованими психіатричними закладами охорони здоров’я та науково-дослідними інститутами Національної академії медичних наук України та МОЗ України відповідно до медичних показань.

2.8. Екстрена психіатрична допомога дітям полягає у здійсненні невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я (надання консультативної допомоги для вирішення питання про необхідність госпіталізації за екстреними показаннями, кризової психологічної та медичної допомоги жертвам насильства, дітям із загрозливими для життя станами після незавершених суїцидів, інтенсивної терапії, реанімаційних заходів та цілодобового спостереження при загрозливих для життя розладах психіки (кататонічних станах при шизофренії, деліріозних розладах неінфекційного походження, тяжких депресіях, тяжких екстрапірамідних побічних ефектах), екстреної медичної, психіатричної, неврологічної допомоги при загрозливих для життя соматичних станах, зумовлених психічними захворюваннями (розладах харчування з критичною втратою маси тіла, серійних епілептичних нападах та епістатусах).

III. Підстави та порядок надання стаціонарної психіатричної допомоги дітям

3.1. Госпіталізація дітей для надання психіатричної допомоги здійснюється переважно за місцем постійного проживання (перебування) дитини із забезпеченням умов,що виключають тривале позбавлення дитини зв’язків із батьками, іншими законними представниками, якщо лікування таких дітей неефективне в амбулаторних умовах, вимагає цілодобового спостереження, може супроводжуватися непередбачуваним значним погіршенням стану психічного здоров’я, побічними ефектами та ускладненнями, у разі якщо дитина вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих.

3.2. Рішення про надання стаціонарної психіатричної допомоги дитині приймається дитячим лікарем-психіатром за результатами особистого психіатричного огляду дитини у присутності батьків чи інших законних представників, проведеного в порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про психіатричну допомогу».

3.3. Госпіталізація дітей для надання стаціонарної психіатричної допомоги здійснюється через дитячий приймальний кабінет (відділення) закладів охорони здоров’я за наявності направлення та показань:

  • за направленням дитячого лікаря-психіатра;
  • за екстреними показаннями за рішенням лікаря-психіатра бригади швидкої медичної допомоги;
  • на прохання дитини віком від 14 до 18 років;
  • на прохання батьків, інших законних представників дитини;
  • за рішенням (згодою) органів опіки та піклування;
  • при переведенні з інших дитячих медичних закладів (після консультаційного огляду дитячого лікаря-психіатра) за усвідомленою згодою законних представників дитини та дитини віком від 14 до 18 років;
  • за направленням сімейного лікаря, лікарів-спеціалістів (після консультативного огляду дитячого лікаря-психіатра).

3.4. Форми госпіталізації дітей, які страждають на психічні та поведінкові розлади:

  • добровільна – при самозверненні дитини віком від 14 до 18 років або за її усвідомленою згодою, на прохання батьків, законних представників дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за наявності згоди органів опіки та піклування, за направленням дитячого лікаря-психіатра;
  • примусова – без усвідомленої згоди батьків, інших законних представників дитини, а також без усвідомленої згоди дитини віком від 14 до 18 років відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про психіатричну допомогу».

3.5. Порядок здійснення госпіталізації дітей, які страждають на психічні та поведінкові розлади.

3.5.1. Госпіталізація дитини у психіатричний заклад допускається лише з метою надання їй психіатричної допомоги та не може проводитися з будь-якою іншою метою.

3.5.2. У разі направлення дитини, яка страждає на психічні та поведінкові розлади, для надання стаціонарної психіатричної допомоги необхідні такі документи:

  • заява батьків, інших законних представників дитини або дитини віком від 14 до 18 років (для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, – за повідомленням органів опіки та піклування);
  • виписка з форми первинної облікової документації № 063/о «Карта профілактичних щеплень», затвердженої наказом МОЗ України від 10 січня 2006 р. у № 1, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 8 червня 2006 р. за № 686/12560;
  • виписка з форми облікової статистичної документації № 112/о «Історія розвитку дитини», затвердженої наказом МОЗ України від 27 грудня 1999 р. № 302;
  • психолого-педагогічна характеристика від вчителя або вихователя дитини (за наявності);
  • копії висновків попередніх медичних обстежень (за наявності);
  • флюорографічне обстеження для дітей від 14 років (за наявності).

При цьому пред’являється паспорт неповнолітньої дитини або свідоцтво про народження (копія);

3.5.3. Прохання або усвідомлену згоду батьків про госпіталізацію дитини віком до 14 років до психіатричного закладу має бути висловлено одним із них у письмовій формі. У разі якщо дитина є сиротою, прохання або усвідомлену згоду надає законний представник дитини (за повідомленням органів опіки і піклування). У разі незгоди одного з батьків або відсутності батьків чи законного представника госпіталізація до психіатричного закладу проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке може бути оскаржене до суду;

3.5.4. Діти віком від 14 до 18 років, які мають або скаржаться на психічні розлади, можуть бути госпіталізовані до психіатричного закладу добровільно на їх прохання або за їх усвідомленою згодою, на прохання або за усвідомленою згодою батьків, інших законних представників дітей, викладеною письмово одним із них. Усвідомлена згода на госпіталізацію фіксується у медичній документації за підписом дитини, її батьків, законних представників та дитячого лікаря-психіатра у приймальному кабінеті (відділенні). У разі незгоди одного із батьків або відсутності батьків чи законного представника госпіталізація неповнолітнього до психіатричного закладу проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке може бути оскаржене до суду.

3.5.5. Діти, госпіталізовані до психіатричного закладу, підлягають обов’язковому не рідше одного разу на місяць огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу, до складу якої обов’язково входить дитячий лікар-психіатр, для прийняття рішення про необхідність продовження чи припинення перебування цих дітей у психіатричному закладі.

3.5.6. Діти віком до 14 років, госпіталізовані до психіатричного закладу на прохання або за згодою їх законних представників, підлягають обов’язковому протягом 48 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу, до складу якої обов’язково входить дитячий лікар-психіатр, для прийняття рішення про необхідність подальшого перебування цих осіб у психіатричному закладі та надання їм стаціонарної психіатричної допомоги.

3.6. Діти віком від 14 років можуть бути госпіталізовані до психіатричного закладу без їх усвідомленої згоди або без згоди їх законних представників, якщо їх обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах та при встановленні у них дитячим лікарем-психіатром тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вони вчиняють чи виявляють реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для них чи оточуючих, або якщо вони неспроможні самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує їх життєдіяльність.

3.7. Дитина, яку було госпіталізовано примусово до психіатричного закладу за рішенням дитячого лікаря-психіатра з підстав, передбачених статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», підлягає обов’язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу, до складу якої входить дитячий лікар-психіатр, для прийняття рішення про доцільність госпіталізації згідно з Законом України «Про психіатричну допомогу».

У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною, дитина підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація дитини віком від 14 до 18 років до психіатричного закладу у примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває дитина, протягом 24 годин направляє до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу заяву про госпіталізацію дитини до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу».

До заяви, в якій повинні бути викладені підстави для госпіталізації дитини до психіатричного закладу у примусовому порядку, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який має містити обґрунтування необхідності такої госпіталізації.

3.8. До винесення судом рішення керівник психіатричного закладу зобов’язаний негайно повідомити про госпіталізацію дитини до психіатричного закладу в примусовому порядку батьків такої дитини або членів її сім’ї, або інших родичів, або її законного представника.

У разі відсутності відомостей про наявність батьків, членів сім’ї, інших родичів або законного представника у дитини, яку госпіталізовано, а також про їх місце проживання повідомляють органи внутрішніх справ за місцем проживання цієї дитини.

3.9. Перебування дитини у психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

3.10. Дитина, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу у примусовому порядку, оглядається комісією лікарів-психіатрів за участю лікаря-психіатра дитячого не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.

3.11. У?разі необхідності продовження госпіталізації дитини у примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцезнаходженням закладу охорони здоров’я заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій мають бути викладені підстави для госпіталізації дитини у примусовому порядку, передбачені статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», додається висновок комісії лікарів-психіатрів, до складу якої входить дитячий лікар-психіатр, з обґрунтуванням необхідності продовження такої госпіталізації. Надалі продовження госпіталізації дитини проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

3.12. Діти поступають на госпіталізацію у приймальне відділення (кабінет) у супроводі їхніх батьків або законних представників.

IV. Виписка дитини з психіатричного закладу

4.1. Виписка дитини з психіатричного закладу здійснюється у разі завершення обстеження чи експертизи психічного стану дитини або її одужання чи такої зміни стану її психічного здоров’я, що не потребує подальшого лікування у стаціонарних умовах.

Виписка дитини, добровільно госпіталізованої до психіатричного закладу, здійснюється за письмовою заявою дитини (у разі якщо дитина віком від 14 до 18 років), батьків, інших законних представників дитини чи за рішенням дитячого лікаря-психіатра.

4.2. Дитині (у разі якщо дитина віком від 14 до 18 років), законному представнику дитини, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу добровільно, може бути відмовлено у виписці дитини з психіатричного закладу, якщо комісією лікарів-психіатрів за участю дитячого лікаря-психіатра будуть встановлені підстави для госпіталізації у примусовому порядку, а саме: дитина вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

У цьому випадку питання про госпіталізацію дитини у примусовому порядку, продовження госпіталізації та виписка вирішуються відповідно до статей 16, 17, частин другої та третьої статті 22 та частини третьої статті 18 Закону України «Про психіатричну допомогу».

4.3. Виписка дитини, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу у примусовому порядку, здійснюється за рішенням комісії лікарів-психіатрів або за рішенням суду про відмову в продовженні такої госпіталізації.

4.4. Виписка дитини, яка вчинила суспільно небезпечні дії та щодо якої судом було застосовано примусові заходи медичного характеру, здійснюється за рішенням суду.

За матеріалами www.zakon2.rada.gov.ua

Страница сгенерирована за 0.023136 сек