Сборник клинических рекомендаций 2016
Сборник клинических рекомендаций 2015
Сборник клинических рекомендаций 2014
Очерки детской психиатрии 2016
Очерки детской психиатрии
Очерки детской психиатрии. Аутизм

Місце епілепсій у структурі психічних та нервових хвороб серед населення України в 2014 році

 

 

А.Є. Дубенко, О.В. Сергієнко, С.О. Сазонов,
Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України, м. Харків

Епілепсії є особливою нозологічною одиницею із надзвичайним впливом на тривалість та якість життя пацієнтів. Велика розповсюдженість, хронічний перебіг, терапевтична резистентність і прогредієнтність даного захворювання досить часто призводять до тимчасової, часткової чи стійкої втрати працездатності та інших видів соціальної та трудової дезадаптації населення України.

Хоча епілепсію закономірно включено до рубрики нервових хвороб за МКХ-10, особливе соціальне значення становлять психіатричні її ускладнення. Серед них як іктальні (небезпека для власного життя і для життя оточуючих), так і такі, що безперервно рецидивують (наприклад, розлади особистості). У зв’язку з цим виникає потреба всебічного детального вивчення статистичних епідеміологічних показників розвитку епілепсій серед населення України.

Нами було проведено аналіз статистичних даних, мета якого — виявити сучасні типові тенденції та закономірності ураження епілепсіями популяцій населення України для більш ефективної організації допомоги даному контингенту хворих.

Матеріалом для виконання роботи стали дані офіційної статистики Міністерства охорони здоров’я України щодо захворюваності та розповсюдженості розладів нервової системи та психічних розладів.

У ході дослідження було розглянуто як власне епідеміологічні (захворюваність, розповсюдженість), так і вікові та географічні аспекти розповсюдженості епілепсій серед населення України в 2014 р. Особливість методичного підходу – використання відношення показника захворюваності до розповсюдженості у якості показника приросту частки епілепсій серед населення.

Географічні аспекти захворюваності та розповсюдженості епілепсій

Було проведено аналіз захворюваності на епілепсію у різних областях України за статистичними даними роботи неврологічної служби у 2014 р. (за виключенням Луганської та Донецької). У підсумку надзвичайно низький її рівень було виявлено в Сумській області (6,0 хворих на 100 тис. населення), а це більш як втричі нижче, ніж у Львівській (19,0 хворих на 100 тис. населення) та Закарпатській областях (19,5 хворих на 100 тис. населення). Основні етіологічні чинники епілепсій біологічного походження, однак таку ситуацію неможливо пояснити природними факторами. Серед областей України наразі немає настільки потужних гомогенних відмінностей у генетичному, етнічному складі населення, рівні екології, професійних або інших шкідливих факторів, які б могли викликати суттєві статистичні відхилення. Це, найвірогідніше, пов’язано з організацією допомоги хворим на епілепсії. Дані представлено на рисунках 1 та 2.



Підвищеним рівнем захворюваності й розповсюдженості епілепсій виокремлюються Львівська, Житомирська, та, особливо за показником розповсюдженості, Закарпатська й Волинська області. Зворотна закономірність спостерігається у Сумській області із недостатньо зрозумілих причин.

Також ми проаналізували області України за наростанням показників розповсюдженості й захворюваності на епілепсії та показником приросту. На рисунку 3 зображено динаміку формування контингенту з цією хворобою.


На нашу думку, високий показник приросту може вказувати як на несприятливу ситуацію із захворюваністю на епілепсії, так і на високу ефективність роботи системи надання допомоги. Зворотня ситуація в регіонах з низьким показником приросту. Це, швидше за все, свідчить про недостатню ефективність роботи системи охорони здоров’я та низький рівень обізнаності населення. Серед інших областей звертають на себе увагу показники Сумської області, які характеризуються найнижчими абсолютними показниками як захворюваності, так і розповсюдженості епілепсій, а також мінімальним коефіцієнтом приросту хворих на епілепсію (відношення захворюваності до розповсюдженості).

У Хмельницькій області спостерігається найнижчий в Україні показник розповсюдженості епілепсій та невисокий рівень захворюваності, за рахунок чого відмічається середній показник приросту контингенту хворих на епілепсію.

Полтавська, Миколаївська, Харківська та Чернівецька області характеризуються низьким приростом контингенту хворих, що пов’язано з низьким рівнем діагностики та виявлення даного захворювання (показник захворюваності зафіксовано за зверненням в установи охорони здоров’я, а не реальним рівенем виникнення епілептичної хвороби серед населення), і невисоким чи середнім (Харківська та Чернівецька) рівнем розповсюдженості епілепсій.

Поміж областей з невисокими абсолютними показниками захворюваності та розповсюдженості епілепсій відносно високий приріст має Тернопільська область. Співвідношення її показників схоже на ситуацію у Хмельницькій області, але на дещо вищому рівні показників.

Переважно середні показники за усіма критеріями – у Чернігівській, Вінницькій, Черкаській, Київській областях та м. Київ.

Житомирська, Івано-Франківська й Одеська області відрізняються високим рівнем і гармонійністю співвідношення показників захворюваності та розповсюдженості епілепсій. За захворюваністю та розповсюдженістю епілепсій Житомирська область займає 4 місце, Івано-Франківська область — 5 місце, Одеська за розповсюдженістю — 6 місце, а за захворюваністю — ­7 місце.

У Закарпатській області зареєстровано один з найвищих показників захворюваності та розповсюдженості епілепсій в Україні, що вірогідно пов’язано з високим рівнем надання спеціалізованої допомоги хворим. Рівень приросту середній, що при високих рівнях абсолютних показників може вказувати на наближення рівню виявлення до фактичного, істинного рівню захворюваності на епілепсію серед населення.

Схожа ситуація у Львівській області з високим рівнем захворюваності, розповсюдженості та зростанням контингенту хворих на епілепсії.

Найменший приріст у Волинській області за рахунок найбільшої в Україні розповсюдженості хворих на епілепсію в цій місцевості.

Найбільший приріст має Рівненська область через середній рівень розповсюдженості епілепсій та високий рівень захворюваності.

Наступна за приростом є Херсонська область. Її показник захворюваності середній, але показник приросту зростає у зв’язку з низькою розповсюдженістю.

Середні показники, але високий приріст у Дніпропет­ровській, Кіровоградській та Запорізькій областях.

Отже, найменші показники – у Сумській області. За географічним критерієм та подібністю статистичних даних можна створити такі групи областей: Харківська та Полтавська; Чернігівська, Київська (з м. Київ) та Черкаська; Дніпропетровська, Кіровоградська та Запорізька. Закарпатська та Львівська області лідирують за ефективністю фіксування та медичним супроводом епілепсій.

Аналіз епілепсій у спектрі нервових хвор

об

Найвища ймовірність захворювання на епілепсії у дітей і осіб старших вікових груп. Приблизно у 75 % випадків перші напади виникають до 16–18 років, до того ж максимальна захворюваність реєструється до 10-річного віку. Другий пік захворюваності припадає на осіб віком старше 60 років. З метою об’єктивної оцінки частки епілепсій у загальній розповсюдженості неврологічних розладів серед населення різних вікових категорій відносно інших великих груп неврологічних захворювань (зокрема запальних уражень нервової системи та захворювань периферичної нервової системи (рис. 4 та 5)) розповсюдженість захворювання було взято до аналізу як найбільш сталий, а отже показовий критерій демонстрації тієї чи іншої групи захворювань нервової системи серед популяції населення у тому чи іншому регіоні.



Для більш зручного визначення закономірностей показники впорядковано за наростанням частки захворювань периферичної нервової системи (як найбільшої за розміром у всьому спектрі нервових хвороб).

Так, спостерігається очевидна закономірність: області з мінімальною захворюваністю та розповсюдженістю епілепсій (Сумська та, за деякими даними, Полтавська) мають однаково чималу частку розповсюдженості епілепсій серед неврологічних розладів загалом і одну з найбільших часток запальних захворювань нервової системи. Тобто процес діагностики, лікування та спостереження неврологічних хворих, зокрема хворих на епілепсію, відрізняється не лише кількісно у абсолютних числах, а й змістовно у згаданих областях.

Водночас серед областей-лідерів з діагностики епілепсій спектри діагностованої розповсюдженості інших захворювань значно відрізняються. Так, Закарпатська, Житомирська та Волинська області мають низький показник розповсюдженості захворювань периферичної нервової системи, а запальних захворювань — високий. На відміну від них, для Львівської і Тернопільської характерний високий рівень діагностування епілепсій та захворювань периферичної нервової системи і дещо нижчий запальних захворювань. За виключенням Житомирської області, де особливість спектра ураження нервової системи може бути обумовлена впливом Чорнобильської катастрофи, у інших областях розбіжності у спектрі діагностики різних розладів не вдається пояснити природними факторами. Найвірогідніше, вони зумовлені особливостями академічних неврологічних шкіл, у рамках яких працюють лікарі-неврологи системи охорони здоров’я.

Аналіз вікового складу дорослого населення хворих на епілепсію

Віковий склад контингенту хворих на епілепсію зображено на рисунках 6 (кількість на 100 тис. населення) та 7 (у дольових частках). Показники відображають складні закономірності формування груп хворих різних вікових діапазонів, на які впливають як фактори захворюваності, так і виживання хворих на епілепсії.



Якщо врахувати, що життя дорослої людини складається з періодів працездатного та пенсійного віку, то кількість хворих серед дорослих має дорівнювати сумі кількості працездатних осіб та осіб пенсійного віку. Однак розподіл показників в областях за кількістю дорослих хворих не допомагає отримати об’єктивних даних. Тому виникла необхідність провести дослідження даних за фактичною їх сумою, яке виявило тенденцію до переважання захворюваності серед населення саме працездатного віку в більшості західних областей та в частині центральних.

Аналіз показників поширених психічних ускладнень епілепсій

Як видно з рисунка 8, деменція та непсихотичні психічні розлади внаслідок епілепсій становлять значну частку психічної патології серед населення України.


Усі симптоми, включаючи інертність психічних процесів, труднощі перемикання уваги, монотонність, одноманітність емоційних реакцій, свідчать про органічне зниження особистості. Загалом спектр розповсюдженості психічних розладів є різноманітним і традиційно має велике соціальне значення, адже переважна більшість пацієнтів особи працездатного віку. Найчастіше в клінічній картині органічного ураження головного мозку при епілепсіях переважають епілептичні психози, сутінкові стани, дисфорії, які можна порівняти на рисунку 8 з показниками розумової відсталості, розладів спектра шизофренії, а також невротичних та пов’язаних зі стресом розладів.

Вікові аспекти ураженості населення епілепсіями у порівнянні з основними групами психічних хвороб

За даними, які представлено на рисунках 9 та 10, віковий спектр розповсюдженості непсихотичних розладів внаслідок епілепсій є у цілому гармонійним, включає у себе всі головні вікові періоди та нагадує віковий спектр розумової відсталості, органічних психічних розладів загалом, невротичних та поведінкових розладів (пов’язаних зі стресом та соматичними розладами).



Хронічні психічні порушення при епілепсіях тим більше виражені, чим раніше починається епілептичний процес. Деменції внаслідок епілепсій частіше вперше з’являються в осіб більш молодого віку порівняно з деменціями іншого походження.

Отже, психічні розлади епілептичного спектра вражають як працездатні верстви населення, так і дітей, що, з огляду на прогресуючий характер захворювання, становить велику соціальну значущість цієї хвороби.

Висновки

Таким чином, в ході аналізу статистичних показників епілепсій було виявлено, що їх розбіжності у різних ре­гіонах України переважно зумовлені не біологічно-природними чинниками, а особливостями діагностичного процесу та процесу надання діагностичної й медичної допомоги населенню. Жоден з показників розповсюдженості епілепсій ні в Україні, ні в будь якій області окремо не досягає рівня реєстрації розповсюдженості епілепсій у світі.

Страница сгенерирована за 0.022286 сек